Енциклопедія Бориспільщини - Внесок користувача [uk]

Нога Юрій Вікторович

2025-08-19T20:20:09Z

Володимир Горковенко: /* Творчість */

[[Файл:Нога Юрій.jpg|міні|Нога Юрій]]

'''Нога Юрій Вікторович''' ( [[22 жовтня]] [[1973]] в селі [[Глибоке]] Бориспільського району на Київщині — [[10 квітня]] [[2012]] в Борисполі) — український поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист, громадський діяч у галузі культури.

== Життєпис ==

У 1981 році пішов до першого класу школи № 1 Борисполя. Займався в групі танців при будинку культури, у спортивному класі з боксу, студії малювання. Перше своє оповідання «Червона гвоздика» він написав у другому класі<ref name="">[http://bukvoid.com.ua/events/interview/2016/10/19/163544.html] Сергій Пантюк: «Юрко Нога завжди випромінював м’яке і лагідне світло. Не зникло воно і зараз…»</ref>.

1989 року вступив до Київського механіко-металургійного технікуму. Бере участь в організації Спілки незалежної української молоді (СНУМ). Співпрацює з Бориспільською організацією Народного руху України, яку очолював [[Ратушний Михайло Ярославович]].

У січні 1989 року його забирали до КҐБ за участь у встановленні у Борисполі Хреста пам'яті жертв голодоморів і Павлові Чубинському.

У вересні 1989 року на стадіоні "Колос" під час екологічної акції-протесту школяр Юрій Нога вперше на Київщині піднімає жовто-блакитний прапор

У 1993 вступає до Харківського інституту міжнародних відносин. У Харкові він знайомиться з молодими та відомими письменниками і художниками, стає членом Творчої асоціації «500», засновниками якої є українські письменники Андрій Кокотюха, Сергій Руденко та Максим Розумний.

Проте вищу освіту здобуває вже в Академії легкої промисловості міста Києва за фахом «економіст».

На семінарі творчої молоді в Ірпені знайомиться з поетесою Мариною Брацило. У 2000 вони одружуються.

За Януковича разом із дружиною, поетесою Мариною Брацило, зазнали гонінь влади, їх незаконно затримували, допитували, вилучили комп'ютер, телефони, рукописи, особисті речі. Звинувачували у причетності до пошкодження бюста Сталіна в Запоріжжі<ref name="">[https://zn.ua/ukr/ART/knizhkove_zagostrennya_chomu_vlada_voyue_z_pismennikami.html] Катерина Паньо: Книжкове загострення: чому влада воює з письменниками</ref>.

Помер [[10 квітня]] [[2012]] у своїй квартирі у Борисполі<ref name="">[http://life.pravda.com.ua/person/2012/04/11/100419/] Помер поет Юрій Нога</ref>. Офіційна версія — серцевий напад.

== Громадська діяльність ==

Куратор молодіжних ініціатив видавництва і благодійного фонду «Смолоскип». Мережа творчих та активних людей, з котрими співпрацюють фонд і видавництво «Смолоскип», постала багато в чому саме завдяки зусиллям Юрія, котрий від середини 1990-х і до своєї смерті здійснив близько 100 поїздок у всі великі міста України, знайомлячись щоразу з десятками молодих науковців, митців, поетів, котрі пізніше ставали стипендіатами «Смолоскипа», лауреатами літературного конкурсу «Смолоскипа», учасниками Семінару творчої молоді в Ірпені.

Від самого постання цього семінару в 1995 році Юрій Нога працював у складі його оргкомітету, від початку 2000-х і до 2008 року був директором семінару, а з 2009 року — очолював його наглядову раду.

Упродовж понад 10 років, Юрій Нога займався організацією відбіркових та фінальних турів поетичного конкурсу «Молоде вино», що відкрив для сучасної української поезії багато нових імен<ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021070738/http://www.smoloskyp.org.ua/main/997-2012-04-11-21-23-27.html] Помер Юрій В. Нога</ref>.

== Творчість ==

Як журналіст і публіцист-аналітик 2000–2012 співпрацював із вид. «Міжнародна панорама», «Українське слово», «Смолоскип України», «Ринок Бориспіль».

Дебютував добіркою віршів у альманасі «Колекція» (2000).

Поезію та прозу писав «не для друку», швидше — «для самореалізації», тому творчий доробок несистематизований і розпорошений. Вірші Ноги сповнені драматизму, навіть трагізму, хоча й не позбавлені тепла, світла та оптимізму. Стилістично — це поєднання європейської поетичної традиції (верлібри, аритмічні тексти) з актуальним змістовим наповненням.

Проза — химерне плетиво думок, рефлексій та подій, оригінальний стиль, що за формою нагадує сакральні тексти<ref name="">[https://esu.com.ua/article-72619] Нога Юрій Вікторович</ref>.

=== Збірки ===

{{f}}[[Файл:Я завжди знаходжу світло.jpg|120пкс|праворуч|link=Збірка поезій Юрія Ноги]]</div>

Рядки з сигаретної пачки: збірка поезій (2014) <ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021132037/http://www.smoloskyp.org.ua/main/1392-2014-09-24-12-34-41.html] Рядки з сигаретної пачки</ref>

Я завжди знаходжу світло: Поезія, проза, публіцистика, спогади про письменника / Юрій В. Нога. — Київ: "Видавництво Сергія Пантюка", 2016. — 112 с. іл.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Література]]
[[Категорія:Люди Н]]
[[Категорія:Гнідин]]
[[Категорія:Бориспіль]]

Нога Юрій Вікторович

2025-08-19T20:19:42Z

Володимир Горковенко: /* Творчість */

[[Файл:Нога Юрій.jpg|міні|Нога Юрій]]

'''Нога Юрій Вікторович''' ( [[22 жовтня]] [[1973]] в селі [[Глибоке]] Бориспільського району на Київщині — [[10 квітня]] [[2012]] в Борисполі) — український поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист, громадський діяч у галузі культури.

== Життєпис ==

У 1981 році пішов до першого класу школи № 1 Борисполя. Займався в групі танців при будинку культури, у спортивному класі з боксу, студії малювання. Перше своє оповідання «Червона гвоздика» він написав у другому класі<ref name="">[http://bukvoid.com.ua/events/interview/2016/10/19/163544.html] Сергій Пантюк: «Юрко Нога завжди випромінював м’яке і лагідне світло. Не зникло воно і зараз…»</ref>.

1989 року вступив до Київського механіко-металургійного технікуму. Бере участь в організації Спілки незалежної української молоді (СНУМ). Співпрацює з Бориспільською організацією Народного руху України, яку очолював [[Ратушний Михайло Ярославович]].

У січні 1989 року його забирали до КҐБ за участь у встановленні у Борисполі Хреста пам'яті жертв голодоморів і Павлові Чубинському.

У вересні 1989 року на стадіоні "Колос" під час екологічної акції-протесту школяр Юрій Нога вперше на Київщині піднімає жовто-блакитний прапор

У 1993 вступає до Харківського інституту міжнародних відносин. У Харкові він знайомиться з молодими та відомими письменниками і художниками, стає членом Творчої асоціації «500», засновниками якої є українські письменники Андрій Кокотюха, Сергій Руденко та Максим Розумний.

Проте вищу освіту здобуває вже в Академії легкої промисловості міста Києва за фахом «економіст».

На семінарі творчої молоді в Ірпені знайомиться з поетесою Мариною Брацило. У 2000 вони одружуються.

За Януковича разом із дружиною, поетесою Мариною Брацило, зазнали гонінь влади, їх незаконно затримували, допитували, вилучили комп'ютер, телефони, рукописи, особисті речі. Звинувачували у причетності до пошкодження бюста Сталіна в Запоріжжі<ref name="">[https://zn.ua/ukr/ART/knizhkove_zagostrennya_chomu_vlada_voyue_z_pismennikami.html] Катерина Паньо: Книжкове загострення: чому влада воює з письменниками</ref>.

Помер [[10 квітня]] [[2012]] у своїй квартирі у Борисполі<ref name="">[http://life.pravda.com.ua/person/2012/04/11/100419/] Помер поет Юрій Нога</ref>. Офіційна версія — серцевий напад.

== Громадська діяльність ==

Куратор молодіжних ініціатив видавництва і благодійного фонду «Смолоскип». Мережа творчих та активних людей, з котрими співпрацюють фонд і видавництво «Смолоскип», постала багато в чому саме завдяки зусиллям Юрія, котрий від середини 1990-х і до своєї смерті здійснив близько 100 поїздок у всі великі міста України, знайомлячись щоразу з десятками молодих науковців, митців, поетів, котрі пізніше ставали стипендіатами «Смолоскипа», лауреатами літературного конкурсу «Смолоскипа», учасниками Семінару творчої молоді в Ірпені.

Від самого постання цього семінару в 1995 році Юрій Нога працював у складі його оргкомітету, від початку 2000-х і до 2008 року був директором семінару, а з 2009 року — очолював його наглядову раду.

Упродовж понад 10 років, Юрій Нога займався організацією відбіркових та фінальних турів поетичного конкурсу «Молоде вино», що відкрив для сучасної української поезії багато нових імен<ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021070738/http://www.smoloskyp.org.ua/main/997-2012-04-11-21-23-27.html] Помер Юрій В. Нога</ref>.

== Творчість ==

Як журналіст і публіцист-аналітик 2000–12 співпрацював із вид. «Міжнародна панорама», «Українське слово», «Смолоскип України», «Ринок Бориспіль».

Дебютував добіркою віршів у альманасі «Колекція» (2000).

Поезію та прозу писав «не для друку», швидше — «для самореалізації», тому творчий доробок несистематизований і розпорошений. Вірші Ноги сповнені драматизму, навіть трагізму, хоча й не позбавлені тепла, світла та оптимізму. Стилістично — це поєднання європейської поетичної традиції (верлібри, аритмічні тексти) з актуальним змістовим наповненням.

Проза — химерне плетиво думок, рефлексій та подій, оригінальний стиль, що за формою нагадує сакральні тексти<ref name="">[https://esu.com.ua/article-72619] Нога Юрій Вікторович</ref>.

=== Збірки ===

{{f}}[[Файл:Я завжди знаходжу світло.jpg|120пкс|праворуч|link=Збірка поезій Юрія Ноги]]</div>

Рядки з сигаретної пачки: збірка поезій (2014) <ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021132037/http://www.smoloskyp.org.ua/main/1392-2014-09-24-12-34-41.html] Рядки з сигаретної пачки</ref>

Я завжди знаходжу світло: Поезія, проза, публіцистика, спогади про письменника / Юрій В. Нога. — Київ: "Видавництво Сергія Пантюка", 2016. — 112 с. іл.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Література]]
[[Категорія:Люди Н]]
[[Категорія:Гнідин]]
[[Категорія:Бориспіль]]

Нога Юрій Вікторович

2025-08-19T20:15:19Z

Володимир Горковенко:

[[Файл:Нога Юрій.jpg|міні|Нога Юрій]]

'''Нога Юрій Вікторович''' ( [[22 жовтня]] [[1973]] в селі [[Глибоке]] Бориспільського району на Київщині — [[10 квітня]] [[2012]] в Борисполі) — український поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист, громадський діяч у галузі культури.

== Життєпис ==

У 1981 році пішов до першого класу школи № 1 Борисполя. Займався в групі танців при будинку культури, у спортивному класі з боксу, студії малювання. Перше своє оповідання «Червона гвоздика» він написав у другому класі<ref name="">[http://bukvoid.com.ua/events/interview/2016/10/19/163544.html] Сергій Пантюк: «Юрко Нога завжди випромінював м’яке і лагідне світло. Не зникло воно і зараз…»</ref>.

1989 року вступив до Київського механіко-металургійного технікуму. Бере участь в організації Спілки незалежної української молоді (СНУМ). Співпрацює з Бориспільською організацією Народного руху України, яку очолював [[Ратушний Михайло Ярославович]].

У січні 1989 року його забирали до КҐБ за участь у встановленні у Борисполі Хреста пам'яті жертв голодоморів і Павлові Чубинському.

У вересні 1989 року на стадіоні "Колос" під час екологічної акції-протесту школяр Юрій Нога вперше на Київщині піднімає жовто-блакитний прапор

У 1993 вступає до Харківського інституту міжнародних відносин. У Харкові він знайомиться з молодими та відомими письменниками і художниками, стає членом Творчої асоціації «500», засновниками якої є українські письменники Андрій Кокотюха, Сергій Руденко та Максим Розумний.

Проте вищу освіту здобуває вже в Академії легкої промисловості міста Києва за фахом «економіст».

На семінарі творчої молоді в Ірпені знайомиться з поетесою Мариною Брацило. У 2000 вони одружуються.

За Януковича разом із дружиною, поетесою Мариною Брацило, зазнали гонінь влади, їх незаконно затримували, допитували, вилучили комп'ютер, телефони, рукописи, особисті речі. Звинувачували у причетності до пошкодження бюста Сталіна в Запоріжжі<ref name="">[https://zn.ua/ukr/ART/knizhkove_zagostrennya_chomu_vlada_voyue_z_pismennikami.html] Катерина Паньо: Книжкове загострення: чому влада воює з письменниками</ref>.

Помер [[10 квітня]] [[2012]] у своїй квартирі у Борисполі<ref name="">[http://life.pravda.com.ua/person/2012/04/11/100419/] Помер поет Юрій Нога</ref>. Офіційна версія — серцевий напад.

== Громадська діяльність ==

Куратор молодіжних ініціатив видавництва і благодійного фонду «Смолоскип». Мережа творчих та активних людей, з котрими співпрацюють фонд і видавництво «Смолоскип», постала багато в чому саме завдяки зусиллям Юрія, котрий від середини 1990-х і до своєї смерті здійснив близько 100 поїздок у всі великі міста України, знайомлячись щоразу з десятками молодих науковців, митців, поетів, котрі пізніше ставали стипендіатами «Смолоскипа», лауреатами літературного конкурсу «Смолоскипа», учасниками Семінару творчої молоді в Ірпені.

Від самого постання цього семінару в 1995 році Юрій Нога працював у складі його оргкомітету, від початку 2000-х і до 2008 року був директором семінару, а з 2009 року — очолював його наглядову раду.

Упродовж понад 10 років, Юрій Нога займався організацією відбіркових та фінальних турів поетичного конкурсу «Молоде вино», що відкрив для сучасної української поезії багато нових імен<ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021070738/http://www.smoloskyp.org.ua/main/997-2012-04-11-21-23-27.html] Помер Юрій В. Нога</ref>.

== Творчість ==

{{f}}[[Файл:Я завжди знаходжу світло.jpg|120пкс|праворуч|link=Збірка поезій Юрія Ноги]]</div>

Рядки з сигаретної пачки: збірка поезій <ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021132037/http://www.smoloskyp.org.ua/main/1392-2014-09-24-12-34-41.html] Рядки з сигаретної пачки</ref>

Я завжди знаходжу світло: Поезія, проза, публіцистика, спогади про письменника / Юрій В. Нога. — Київ: "Видавництво Сергія Пантюка", 2016. — 112 с. іл.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Література]]
[[Категорія:Люди Н]]
[[Категорія:Гнідин]]
[[Категорія:Бориспіль]]

2025-08-19T20:01:34Z

Володимир Горковенко:

[[Файл:Нога Юрій.jpg|міні|Нога Юрій]]

'''Нога Юрій Вікторович''' ([[22 жовтня]] [[1973]] в селі [[Глибоке]] Бориспільського району на Київщині — [[10 квітня]] [[2012]] в Борисполі) — український поет, прозаїк, перекладач, журналіст, публіцист, громадський діяч у галузі культури.

== Життєпис ==

У 1981 році пішов до першого класу школи № 1 Борисполя. Займався в групі танців при будинку культури, у спортивному класі з боксу, студії малювання. Перше своє оповідання «Червона гвоздика» він написав у другому класі<ref name="">[http://bukvoid.com.ua/events/interview/2016/10/19/163544.html] Сергій Пантюк: «Юрко Нога завжди випромінював м’яке і лагідне світло. Не зникло воно і зараз…»</ref>.

1989 року вступив до Київського механіко-металургійного технікуму. Бере участь в організації Спілки незалежної української молоді (СНУМ). Співпрацює з Бориспільською організацією Народного руху України, яку очолював [[Ратушний Михайло Ярославович]].

У січні 1989 року його забирали до КҐБ за участь у встановленні у Борисполі Хреста пам'яті жертв голодоморів і Павлові Чубинському.

У вересні 1989 року на стадіоні "Колос" під час екологічної акції-протесту школяр Юрій Нога вперше на Київщині піднімає жовто-блакитний прапор

У 1993 вступає до Харківського інституту міжнародних відносин. У Харкові він знайомиться з молодими та відомими письменниками і художниками, стає членом Творчої асоціації «500», засновниками якої є українські письменники Андрій Кокотюха, Сергій Руденко та Максим Розумний.

Проте вищу освіту здобуває вже в Академії легкої промисловості міста Києва за фахом «економіст».

На семінарі творчої молоді в Ірпені знайомиться з поетесою Мариною Брацило. У 2000 вони одружуються.

За Януковича разом із дружиною, поетесою Мариною Брацило, зазнали гонінь влади, їх незаконно затримували, допитували, вилучили комп'ютер, телефони, рукописи, особисті речі. Звинувачували у причетності до пошкодження бюста Сталіна в Запоріжжі<ref name="">[https://zn.ua/ukr/ART/knizhkove_zagostrennya_chomu_vlada_voyue_z_pismennikami.html] Катерина Паньо: Книжкове загострення: чому влада воює з письменниками</ref>.

Помер [[10 квітня]] [[2012]] у своїй квартирі у Борисполі<ref name="">[http://life.pravda.com.ua/person/2012/04/11/100419/] Помер поет Юрій Нога</ref>. Офіційна версія — серцевий напад.

== Громадська діяльність ==

Куратор молодіжних ініціатив видавництва і благодійного фонду «Смолоскип». Мережа творчих та активних людей, з котрими співпрацюють фонд і видавництво «Смолоскип», постала багато в чому саме завдяки зусиллям Юрія, котрий від середини 1990-х і до своєї смерті здійснив близько 100 поїздок у всі великі міста України, знайомлячись щоразу з десятками молодих науковців, митців, поетів, котрі пізніше ставали стипендіатами «Смолоскипа», лауреатами літературного конкурсу «Смолоскипа», учасниками Семінару творчої молоді в Ірпені.

Від самого постання цього семінару в 1995 році Юрій Нога працював у складі його оргкомітету, від початку 2000-х і до 2008 року був директором семінару, а з 2009 року — очолював його наглядову раду.

Упродовж понад 10 років, Юрій Нога займався організацією відбіркових та фінальних турів поетичного конкурсу «Молоде вино», що відкрив для сучасної української поезії багато нових імен<ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021070738/http://www.smoloskyp.org.ua/main/997-2012-04-11-21-23-27.html] Помер Юрій В. Нога</ref>.

== Творчість ==

Рядки з сигаретної пачки: збірка поезій <ref name="">[https://web.archive.org/web/20161021132037/http://www.smoloskyp.org.ua/main/1392-2014-09-24-12-34-41.html] Рядки з сигаретної пачки</ref>

Я завжди знаходжу світло: Поезія, проза, публіцистика, спогади про письменника / Юрій В. Нога. — Київ: "Видавництво Сергія Пантюка", 2016. — 112 с. іл.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Література]]
[[Категорія:Люди Н]]
[[Категорія:Гнідин]]
[[Категорія:Бориспіль]]

2025-08-19T19:24:15Z

Володимир Горковенко:

[[Файл:Ратушний_Михайло_Ярославович.jpeg |міні|Ратушний Михайло]]

'''Ратушний Михайло Ярославович''' (нар. [[18 серпня 1962]], с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області) — засновник і керівник аналітичного центру "Інститут національного державознавства", борець за незалежність України у ХХ сторіччі, український політик та громадський діяч.

== Життєпис ==

Народився 18 серпня 1962 р. в с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області в родині учасників національно-визвольних змагань.

1979 — на відмінно закінчив Збаразьку СШ 2 імені Івана Франка

1986 — випускник Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки,

2009 — випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1986—1988 — служба у війську

1988—1990 — вчитель англійської мови в школі села [[Гнідин]], Бориспільського району, Київської області. В цій школі вперше в Україні було запроваджено уроки українознавства.

з 1988 — професійно в політиці. участь в нелегальних культурологічних клубах Києва, член оргкомітету по скликанню установчого з'їзду Народного Руху України, перший заступник голови Київського Краєвого Руху.

1990 — організатор та учасник робітничого та студенського страйкового руху з вимогами виходу України з Союзу.

з листопада 1990 по 25 серпня 1991 року — ув'язнено за участь в маніфестації проти військового параду на Хрещатику в Києві (більше 9 місяців Лукянівської тюрми, сумнозвісна «справа Хмари»).

з 1991 — участь у вільному профспілковому русі (заступник голови Всеукраїнського Об'єднання Солідарності Трудівників) та в організованому націоналістичному Русі (член Проводу Конгресу Українських Націоналістів).

з 1994 по 2002 рік двічі обирався депутатом Верховної Ради України по рідній Тернопільщині

січень 1995 — в розпал російської агресії проти Чечні відвідав Грозний в статусі діючого члена Верховної Ради України, як керівник делегації з надання гуманітарної допомоги чеченському народу.

1996 — активний учасник розробки та прийняття Конституції України 1996 року.

== Політична діяльність ==

У своїй книзі «Один із patres patriae» Михайло Ратушний написав, що саме на Бориспільшині почалася його політична діяльність. Вчитель іноземної мови Гнідинської школи Михайло Ратушний у лютому 1989 року створив першу на Київщині організація НРУ. Одразу після опублікування у "Літературній газеті" програми Народного руху України за перебудову. Михайло Ратушний очолив спочатку НРУ Бориспільського району, а згодом і Київщини.

У 1994—2006 роках — народний депутат України 3х скликань:

2-ге скликання (березень 1994 — квітень 1998), Збаразький виборчій округ № 361, Тернопільська область. Переміг в І турі (отримав більше 50 % голосів виборців), член комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією).

3-тє скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 164, Тернопільська область. Член Комітету з питань бюджету (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з лютого 2000), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності органів прокуратури Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

4-те скликання (березень 2005 — квітень 2006) від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 78 в списку, член РУХу (Українського Народного Руху). Член Комітету з питань європейської інтеграції (з квітня 2005)<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2528-IV#Text] Постанова Верховної Ради від 7 квітня 2005 року</ref>.

З початку 1990-х років був членом КУН, від якого і пройшов у парламент вперше.

Протягом року перебував у фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (грудень 1998 — грудень 1999), після чого приєднався до фракції Народного Руху України (з грудня 1999; з квітня 2000 — фракція Українського Народного Руху). У березні-грудні 2005 року перебував у фракції Української Народної Партії.

== Громадська діяльність ==

21 серпня 2011 року на V Всесвітньому Форумі Українців обраний головою Української всесвітньої координаційної ради.

21 серпня 2016 року на VI Всесвітньому Форумі Українців знову переобраний очільником Української всесвітньої координаційної ради.

25 серпня 2023 року на VII Всесвітньому Форумі Українців обрано головою секретаріату Громадської Спілки «Українська Всесвітня Координаційна Рада» (ГС «УВКР»).

березень 2022 року пішов добровольцем в Київську тероборону при ДФТГ «Щит Василькова»

== Книги ==

У 2025 видав книгу «Один із patres patriae».

== Нагороди ==

Орден «За заслуги» III ступеня<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/939/2009#Text] Указ Президента України від 18 листопада 2009 року № 939/2009 </ref>.
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016) <ref name="">[http://www.president.gov.ua/documents/3362016-20405] Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Ратушний_Михайло_Ярославович#cite_note-7

[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Р]]
[[Категорія:Гнідин]]

Файл:Ратушний Михайло Ярославович.jpeg

2025-08-19T19:23:40Z

Володимир Горковенко:

Ратушний Михайло Ярославович

2025-08-19T19:22:38Z

Володимир Горковенко:

[[Файл:Ратушний Михайло Ярославович.jpeg|міні|Ратушний Михайло]]

'''Ратушний Михайло Ярославович''' (нар. [[18 серпня 1962]], с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області) — засновник і керівник аналітичного центру "Інститут національного державознавства", борець за незалежність України у ХХ сторіччі, український політик та громадський діяч.

== Життєпис ==

Народився 18 серпня 1962 р. в с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області в родині учасників національно-визвольних змагань.

1979 — на відмінно закінчив Збаразьку СШ 2 імені Івана Франка

1986 — випускник Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки,

2009 — випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1986—1988 — служба у війську

1988—1990 — вчитель англійської мови в школі села [[Гнідин]], Бориспільського району, Київської області. В цій школі вперше в Україні було запроваджено уроки українознавства.

з 1988 — професійно в політиці. участь в нелегальних культурологічних клубах Києва, член оргкомітету по скликанню установчого з'їзду Народного Руху України, перший заступник голови Київського Краєвого Руху.

1990 — організатор та учасник робітничого та студенського страйкового руху з вимогами виходу України з Союзу.

з листопада 1990 по 25 серпня 1991 року — ув'язнено за участь в маніфестації проти військового параду на Хрещатику в Києві (більше 9 місяців Лукянівської тюрми, сумнозвісна «справа Хмари»).

з 1991 — участь у вільному профспілковому русі (заступник голови Всеукраїнського Об'єднання Солідарності Трудівників) та в організованому націоналістичному Русі (член Проводу Конгресу Українських Націоналістів).

з 1994 по 2002 рік двічі обирався депутатом Верховної Ради України по рідній Тернопільщині

січень 1995 — в розпал російської агресії проти Чечні відвідав Грозний в статусі діючого члена Верховної Ради України, як керівник делегації з надання гуманітарної допомоги чеченському народу.

1996 — активний учасник розробки та прийняття Конституції України 1996 року.

== Політична діяльність ==

У своїй книзі «Один із patres patriae» Михайло Ратушний написав, що саме на Бориспільшині почалася його політична діяльність. Вчитель іноземної мови Гнідинської школи Михайло Ратушний у лютому 1989 року створив першу на Київщині організація НРУ. Одразу після опублікування у "Літературній газеті" програми Народного руху України за перебудову. Михайло Ратушний очолив спочатку НРУ Бориспільського району, а згодом і Київщини.

У 1994—2006 роках — народний депутат України 3х скликань:

2-ге скликання (березень 1994 — квітень 1998), Збаразький виборчій округ № 361, Тернопільська область. Переміг в І турі (отримав більше 50 % голосів виборців), член комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією).

3-тє скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 164, Тернопільська область. Член Комітету з питань бюджету (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з лютого 2000), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності органів прокуратури Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

4-те скликання (березень 2005 — квітень 2006) від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 78 в списку, член РУХу (Українського Народного Руху). Член Комітету з питань європейської інтеграції (з квітня 2005)<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2528-IV#Text] Постанова Верховної Ради від 7 квітня 2005 року</ref>.

З початку 1990-х років був членом КУН, від якого і пройшов у парламент вперше.

Протягом року перебував у фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (грудень 1998 — грудень 1999), після чого приєднався до фракції Народного Руху України (з грудня 1999; з квітня 2000 — фракція Українського Народного Руху). У березні-грудні 2005 року перебував у фракції Української Народної Партії.

== Громадська діяльність ==

21 серпня 2011 року на V Всесвітньому Форумі Українців обраний головою Української всесвітньої координаційної ради.

21 серпня 2016 року на VI Всесвітньому Форумі Українців знову переобраний очільником Української всесвітньої координаційної ради.

25 серпня 2023 року на VII Всесвітньому Форумі Українців обрано головою секретаріату Громадської Спілки «Українська Всесвітня Координаційна Рада» (ГС «УВКР»).

березень 2022 року пішов добровольцем в Київську тероборону при ДФТГ «Щит Василькова»

== Книги ==

У 2025 видав книгу «Один із patres patriae».

== Нагороди ==

Орден «За заслуги» III ступеня<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/939/2009#Text] Указ Президента України від 18 листопада 2009 року № 939/2009 </ref>.
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016) <ref name="">[http://www.president.gov.ua/documents/3362016-20405] Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Ратушний_Михайло_Ярославович#cite_note-7

[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Р]]
[[Категорія:Гнідин]]

Ратушний Михайло Ярославович

2025-08-19T19:18:19Z

Володимир Горковенко: нова стаття

'''Ратушний Михайло Ярославович''' (нар. [[18 серпня 1962]], с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області) — борець за незалежність України у ХХ сторіччі, український політик та громадський діяч.

== Життєпис ==

Народився 18 серпня 1962 р. в с. Чернихівці, Збаразького району, Тернопільської області в родині учасників національно-визвольних змагань.

1979 — на відмінно закінчив Збаразьку СШ 2 імені Івана Франка

1986 — випускник Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки,

2009 — випускник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

1986—1988 — служба у війську

1988—1990 — вчитель англійської мови в школі села [[Гнідин]], Бориспільського району, Київської області. В цій школі вперше в Україні було запроваджено уроки українознавства.

з 1988 — професійно в політиці. участь в нелегальних культурологічних клубах Києва, член оргкомітету по скликанню установчого з'їзду Народного Руху України, перший заступник голови Київського Краєвого Руху.

1990 — організатор та учасник робітничого та студенського страйкового руху з вимогами виходу України з Союзу.

з листопада 1990 по 25 серпня 1991 року — ув'язнено за участь в маніфестації проти військового параду на Хрещатику в Києві (більше 9 місяців Лукянівської тюрми, сумнозвісна «справа Хмари»).

з 1991 — участь у вільному профспілковому русі (заступник голови Всеукраїнського Об'єднання Солідарності Трудівників) та в організованому націоналістичному Русі (член Проводу Конгресу Українських Націоналістів).

з 1994 по 2002 рік двічі обирався депутатом Верховної Ради України по рідній Тернопільщині

січень 1995 — в розпал російської агресії проти Чечні відвідав Грозний в статусі діючого члена Верховної Ради України, як керівник делегації з надання гуманітарної допомоги чеченському народу.

1996 — активний учасник розробки та прийняття Конституції України 1996 року.

== Політична діяльність ==

У своїй книзі «Один із patres patriae» Михайло Ратушний написав, що саме на Бориспільшині почалася його політична діяльність. Вчитель іноземної мови Гнідинської школи Михайло Ратушний у лютому 1989 року створив першу на Київщині організація НРУ. Одразу після опублікування у "Літературній газеті" програми Народного руху України за перебудову. Михайло Ратушний очолив спочатку НРУ Бориспільського району, а згодом і Київщини.

У 1994—2006 роках — народний депутат України 3х скликань:

2-ге скликання (березень 1994 — квітень 1998), Збаразький виборчій округ № 361, Тернопільська область. Переміг в І турі (отримав більше 50 % голосів виборців), член комітету по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією).

3-тє скликання (березень 1998 — квітень 2002), виборчий округ № 164, Тернопільська область. Член Комітету з питань бюджету (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з лютого 2000), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення діяльності органів прокуратури Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

4-те скликання (березень 2005 — квітень 2006) від Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», № 78 в списку, член РУХу (Українського Народного Руху). Член Комітету з питань європейської інтеграції (з квітня 2005)<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2528-IV#Text] Постанова Верховної Ради від 7 квітня 2005 року</ref>.

З початку 1990-х років був членом КУН, від якого і пройшов у парламент вперше.

Протягом року перебував у фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (грудень 1998 — грудень 1999), після чого приєднався до фракції Народного Руху України (з грудня 1999; з квітня 2000 — фракція Українського Народного Руху). У березні-грудні 2005 року перебував у фракції Української Народної Партії.

== Громадська діяльність ==

21 серпня 2011 року на V Всесвітньому Форумі Українців обраний головою Української всесвітньої координаційної ради.

21 серпня 2016 року на VI Всесвітньому Форумі Українців знову переобраний очільником Української всесвітньої координаційної ради.

25 серпня 2023 року на VII Всесвітньому Форумі Українців обрано головою секретаріату Громадської Спілки «Українська Всесвітня Координаційна Рада» (ГС «УВКР»).

березень 2022 року пішов добровольцем в Київську тероборону при ДФТГ «Щит Василькова»

== Книги ==

У 2025 видав книгу «Один із patres patriae».

== Нагороди ==

Орден «За заслуги» III ступеня<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/939/2009#Text] Указ Президента України від 18 листопада 2009 року № 939/2009 </ref>.
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016) <ref name="">[http://www.president.gov.ua/documents/3362016-20405] Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Ратушний_Михайло_Ярославович#cite_note-7

[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Р]]
[[Категорія:Гнідин]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:19:31Z

Володимир Горковенко: /* Мер Борисполя */

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/] Звідки гроші в Борисенка?</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html] Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/] Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu] Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv] Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/] Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html] Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh] На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах </ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html] У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html] У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів <ref name="">[https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html] Борисенко переміг на виборах мера Борисполя </ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/] 1000 особистостей м. Бориспіль</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:16:18Z

Володимир Горковенко: /* Замах */

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/] Звідки гроші в Борисенка?</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html] Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/] Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu] Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv] Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/] Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html] Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh] На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах </ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html] У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html] У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів<ref>{{Cite web|title=Борисенко переміг на виборах міського голови Борисполя, - ТВК|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-01-18|language=ru}}</ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/] 1000 особистостей м. Бориспіль</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:15:54Z

Володимир Горковенко: /* Життєпис */

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/] Звідки гроші в Борисенка?</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html] Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/] Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu] Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv] Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/] Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару]</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh] На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах </ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html] У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html] У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів<ref>{{Cite web|title=Борисенко переміг на виборах міського голови Борисполя, - ТВК|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-01-18|language=ru}}</ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/] 1000 особистостей м. Бориспіль</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:14:25Z

Володимир Горковенко:

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/] Звідки гроші в Борисенка?</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html] Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/] Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu] Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів]</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/ Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію]</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару]</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh] На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах </ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html] У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html] У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів<ref>{{Cite web|title=Борисенко переміг на виборах міського голови Борисполя, - ТВК|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-01-18|language=ru}}</ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/] 1000 особистостей м. Бориспіль</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:13:05Z

Володимир Горковенко: /* Благодійність */

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/ Звідки гроші в Борисенка?]</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»]</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/ Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині]</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?]</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів]</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/ Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію]</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару]</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh] На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах </ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html] У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html] У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів<ref>{{Cite web|title=Борисенко переміг на виборах міського голови Борисполя, - ТВК|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-01-18|language=ru}}</ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/] 1000 особистостей м. Бориспіль</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:12:49Z

Володимир Горковенко: /* Замах */

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/ Звідки гроші в Борисенка?]</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»]</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/ Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині]</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?]</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів]</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/ Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію]</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару]</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh] На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах </ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html] У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html] У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів<ref>{{Cite web|title=Борисенко переміг на виборах міського голови Борисполя, - ТВК|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-01-18|language=ru}}</ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/ 1000 особистостей м. Бориспіль]</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Борисенко Володимир Костянтинович

2024-02-15T12:11:07Z

Володимир Горковенко: /* Мер Борисполя */

[[Файл:Володимир Борисенко.jpg|міні|Володимир Борисенко]]

'''Володимир Костянтинович Борисенко''' (народився [[26 липня]] [[1987]] в [[Бориспіль|Борисполі]]) — політичний діяч та громадський діяч, [[міський голова Борисполя]] з [[26 січня]] [[2021]] року.

== Життєпис ==

Народився [[26 липня]] [[1987]] року в [[Бориспіль|Борисполі]] на Київщині, середню освіту здобув у бориспільській [[Гімназія «Перспектива»|гімназії «Перспектива»]]. Згодом навчався в Національному університеті фізичного виховання і спорту, де був членом профкому. Майстер спорту з вільної боротьби. Паралельно навчався заочно в Національному університеті МВС на юридичному факультеті. Працював комерційним директором ТОВ «[[БФ Груп]]», що займається організацією роботи магазинів безмитної торгівлі в аеропорті [[Міжнародний аеропорт «Бориспіль»|«Бориспіль»]]<ref>[https://borinfo.com.ua/boryspil-products-news-2014-10-447-5/ Звідки гроші в Борисенка?]</ref>.

З 2010 по 2015 роки був депутатом [[Бориспільська міська рада|Бориспільської міської ради]]. Двічі балотувався до Верховної Ради України — у 2014 та 2019 роках<ref>[https://i-visti.com/news/6661-volodimir-borisenko-razom-z-komandoyu-gotoviy-do-velikih-sprav-ye-plan-dy-zasobi-dlya-yogo-realzacyi.html Володимир Борисенко: «Разом із командою готовий до великих справ. Є план дій і засоби для його реалізації»]</ref><ref>[https://rupor.com.ua/news/rezul-taty-vyboriv-u-boryspoli-ta-na-boryspil-shchyni/ Результати виборів у Борисполі та на Бориспільщині]</ref>. У жовтні 2020 року бере участь у виборах на посаду міського голови Борисполя<ref>[https://mykyivregion.com.ua/analytics/kandidat-na-posadu-borispilskogo-miskogo-golovi-volodimir-borisenko-reformi-abo-shhe-5-rokiv-zastoyu Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Володимир Борисенко: Реформи або ще 5 років застою?]</ref><ref>[http://prportal.com.ua/Fakty/kandidat-v-meri-borispolya-borisenko-potroliv-oponentiv Кандидат в мери Борисполя Борисенко потролив опонентів]</ref><ref>[https://www.poglyad.tv/kandydat-v-mery-boryspolya-zrobyv-svoyim-oponentam-dyvnu-propozytsiyu/ Кандидат в мери Борисполя зробив своїм опонентам дивну пропозицію]</ref>.

Одружений, живе зі своєю дружиною і 4 дітьми в Борисполі.

=== Замах ===

[[20 жовтня]] [[2014]] року на Борисенка скоєно замах: у власному подвір'ї в нього зроблено постріл з вогнепальної зброї і під ноги кинуто саморобний вибуховий пакет. Радник міністра МВС Антон Геращенко уточнив, що зловмисники використали гранату РГД-5. Борисенка госпіталізували до лікарні у стані больового шоку. Глава СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу ТВі натякнув<ref>[https://www.unian.ua/politics/998997-glava-sbu-natyaknuv-scho-deputat-borisenko-instsenuvav-zamah-na-sebe-zaradi-piaru.html Глава СБУ натякнув, що депутат Борисенко інсценував замах на себе заради піару]</ref>, що депутат Володимир Борисенко інсценував замах на себе заради піару. Розслідування злочину не закінчене.<ref>[https://hromadske.ua/posts/na-kandydata-v-narodni-deputaty-borysenka-vchyneno-zamakh На кандидата в народні депутати Борисенка вчинено замах]</ref><ref>[https://tsn.ua/video/video-novini/u-borispoli-pidirvali-kandidata-u-narodni-deputati-volodimira-borisenko.html У Борисполі підірвали кандидата у народні депутати Володимира Борисенко]</ref><ref>[https://ipress.ua/news/u_boryspoli_vchyneno_zamah_na_kandydata_v_deputaty_90899.html У Борисполі вчинено замах на кандидата в депутати]</ref>

=== Мер Борисполя ===
[[17 січня]] [[2021]] року Борисенко переміг на [[Місцеві вибори 2020|виборах]] міського голови Борисполя, набравши 28,42 % голосів<ref>{{Cite web|title=Борисенко переміг на виборах міського голови Борисполя, - ТВК|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/borisenko-pobedil-vyborah-gorodskogo-golovy-1610959382.html|website=РБК-Украина|accessdate=2021-01-18|language=ru}}</ref>.

У вересні 2023 року пішов служити в ЗСУ<ref name="">[https://oblast1.com.ua/uk/news/boryspilska-katavasiya-shcho-naspravdi-vidbuvayetsya-v-misti-pislya-mobilizatsiyi-mera] Бориспільська катавасія</ref>

== Благодійність ==
Борисенко відкрив благодійний фонд «[[Місто мрії]]», бере участь у конференціях щодо спорту та розвитку фізичної культури. У Борисполі надає підтримку численній кількості заходів з питань освіти, культури, здорового способу життя та охорони здоров'я.<ref>[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/1731030783828855/ 1000 особистостей м. Бориспіль]</ref>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Борисенко_Володимир_Костянтинович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Міські голови Борисполя]]
[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:Депутати Бориспільської міської ради]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Б]]

Черпак Іван

2024-02-04T13:42:45Z

Володимир Горковенко: /* Історія */

[[Файл:Черпак отаман.jpg|міні|Черпак Іван (у центрі)]]

'''Черпак Іван''' - сотник [[Вороньківська сотня|Вороньківської сотні]] Переяславського полку Армії УНР.

== Життєпис ==

Народився у Воронькові в заможній козацькій родині. У період визвольної боротьби проти більшовиків на початку ХХ ст. зовсім юний Іван Черпак (вуличне прізвище Штурба) створив у Воронькові загін, який захищав рідну землю від окупантів. До сотні увійшли вихідці з [[Вороньків|Воронькова]], [[Іванків|Іванкова]], [[Бориспіль|Борисполя]], [[Проців|Процева]], [[Рогозів|Рогозова]], [[Гусинці|Гусинців]], [[Рудяків|Рудякова]], [[Кийлів|Кийлова]] та інших сіл Бориспільського району, які вірили у відновлення незалежності України ще сто років тому.

== Історія ==

4-5 лютого 1919 року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) повторили подвиг Героїв Крут. Вони утримували упродовж двох діб наступ загарбницького війська московських окупантів, щоб виграти час для евакуації українського уряду з Києва до Житомира. Вороньківська сотня під проводом отамана Івана Черпака виїхала на річку Трубіж, що неподалік села Коржі Баришівського району (залізнична лінія Київ — Харків), близько п’ятдесяти кілометрів від столиці.

До них приєдналися козаки Бориспільської і Баришівської сотень Переяславського полку. Вони розібрали залізничну колію, замінували міст та зайняли оборонні позиції. Саме там мали їхати більшовицькі війська бронепоїздами на Київ. До козацького загону долучилося місцеве населення; вони разом гідно боролися з ворогом, але сили були нерівними… Два дні тривав запеклий бій. Козаки мали на озброєнні лише чотири кулемети, зо дві сотні гвинтівок, шаблі й револьвери, обмаль набоїв. <ref>[http://voronkiv-rada.at.ua/publ/97_rokiv_tomu_kozaki_voronkivskoji_sotni_povtorili_podvig_gerojiv_krut/1-1-0-2] Козаки Вороньківської сотні повторили подвиг Героїв Крут</ref>
[[Файл:Вороньківська сотня.jpg|міні|]]
Відомо, що Іван Черпак став одним з керівників бориспільського антибільшовицького повстання, що відбулося у травні 1920 року. Згодом він очолив один з повстанських загонів, що діяв у придніпровських лісах Лівобережжя. Розповідають, що Черпака арештували у рідному селі, а дорогою до бориспільської в’язниці його розстріляли конвоїри.

Бій на річці Трубіж і постать отамана Черпака стали легендарними. Відомий поет [[Карпенко Микола Іванович|Микола Карпенко]], уродженець Воронькова, на підставі почутих у дитинстві розповідей на схилі свого життя написав поему «Отаман Іван Черпак». Багато цінних відомостей про бій на Трубежі зібрав у середині 1990-х років [[Свирид Андрій Олександрович|Андрій Свирид]], житель села Іванків Бориспільського району (нині вже покійний).

Під час процесу декомунізації у Борисполі іменем отамана Івана Черпака названа одна з вулиць міста.<ref>[https://borispol-rada.gov.ua/item/23005-17-grudnya-2015-roku-42-2-vii-pro-perejmenuvannya-okremikh-vulits-provulkiv-ploshchi-ta-vodnogo-ob-ektu-mista-borispolya.html] № 42-2-VII «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об’єкту міста Борисполя»</ref>
[[Файл:417528931 1370741247659620 8670642274749445618 n.jpg|міні|]]
24 серпня 2014 року в с. Вороньків Бориспільського району Київської області на насипаному кургані було встановлено обеліск та меморіальну дошку козакам і старшинам Вороньківської сотні Переяславського полку, які під проводом отамана Івана Черпака-Штурби стали на захист рідної землі від російських окупантів<ref>[https://ilchyshyn.blog.net.ua/voronkiv/] Блог Василя Ільчишина</ref>

[[Файл:417528931 1370741247659620 8670642274749445618 n.jpg|міні|]]
У лютому 2024 року, на 105-ті роковини, на місці бою було урочисто відкрито першу чергу меморіалу Героям Трубежа «Розірвані мости», проєкт якого розробив народний художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Васильович Гайдамака (1939 — 2023). Це меморіальний тетрапод, доставлений раніше в Баришівку з-під Маріуполя, та флагштоком<ref name="">[https://armyinform.com.ua/2024/02/03/vidkryto-pershu-chergu-memorialu-geroyam-trubezha-vlada-ta-gromadskist-spilno-vshanuvaly-podvyg-ukrayinskyh-zahysnykiv/?fbclid=IwAR1cLxpjjOk6QLaQ1FYBeQRxkpEQ6lOw538qft0vL0mZ5qfQDI-me9AEOIA] Відкрито першу чергу Меморіалу Героям Трубежа: влада та громадськість спільно вшанували подвиг українських захисників</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Люди Ч]]
[[Категорія: Уродженці Воронькова]]
[[Категорія:Історія]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Проців]]
[[Категорія:Рогозів]]
[[Категорія:Гусинці]]
[[Категорія:Рудяків]]
[[Категорія:Кийлів]]

Черпак Іван

2024-02-04T13:42:14Z

Володимир Горковенко: /* Історія */

[[Файл:Черпак отаман.jpg|міні|Черпак Іван (у центрі)]]

'''Черпак Іван''' - сотник [[Вороньківська сотня|Вороньківської сотні]] Переяславського полку Армії УНР.

== Життєпис ==

Народився у Воронькові в заможній козацькій родині. У період визвольної боротьби проти більшовиків на початку ХХ ст. зовсім юний Іван Черпак (вуличне прізвище Штурба) створив у Воронькові загін, який захищав рідну землю від окупантів. До сотні увійшли вихідці з [[Вороньків|Воронькова]], [[Іванків|Іванкова]], [[Бориспіль|Борисполя]], [[Проців|Процева]], [[Рогозів|Рогозова]], [[Гусинці|Гусинців]], [[Рудяків|Рудякова]], [[Кийлів|Кийлова]] та інших сіл Бориспільського району, які вірили у відновлення незалежності України ще сто років тому.

== Історія ==

4-5 лютого 1919 року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) повторили подвиг Героїв Крут. Вони утримували упродовж двох діб наступ загарбницького війська московських окупантів, щоб виграти час для евакуації українського уряду з Києва до Житомира. Вороньківська сотня під проводом отамана Івана Черпака виїхала на річку Трубіж, що неподалік села Коржі Баришівського району (залізнична лінія Київ — Харків), близько п’ятдесяти кілометрів від столиці.

До них приєдналися козаки Бориспільської і Баришівської сотень Переяславського полку. Вони розібрали залізничну колію, замінували міст та зайняли оборонні позиції. Саме там мали їхати більшовицькі війська бронепоїздами на Київ. До козацького загону долучилося місцеве населення; вони разом гідно боролися з ворогом, але сили були нерівними… Два дні тривав запеклий бій. Козаки мали на озброєнні лише чотири кулемети, зо дві сотні гвинтівок, шаблі й револьвери, обмаль набоїв. <ref>[http://voronkiv-rada.at.ua/publ/97_rokiv_tomu_kozaki_voronkivskoji_sotni_povtorili_podvig_gerojiv_krut/1-1-0-2] Козаки Вороньківської сотні повторили подвиг Героїв Крут</ref>

Відомо, що Іван Черпак став одним з керівників бориспільського антибільшовицького повстання, що відбулося у травні 1920 року. Згодом він очолив один з повстанських загонів, що діяв у придніпровських лісах Лівобережжя. Розповідають, що Черпака арештували у рідному селі, а дорогою до бориспільської в’язниці його розстріляли конвоїри.
[[Файл:Вороньківська сотня.jpg|міні|]]
Бій на річці Трубіж і постать отамана Черпака стали легендарними. Відомий поет [[Карпенко Микола Іванович|Микола Карпенко]], уродженець Воронькова, на підставі почутих у дитинстві розповідей на схилі свого життя написав поему «Отаман Іван Черпак». Багато цінних відомостей про бій на Трубежі зібрав у середині 1990-х років [[Свирид Андрій Олександрович|Андрій Свирид]], житель села Іванків Бориспільського району (нині вже покійний).

Під час процесу декомунізації у Борисполі іменем отамана Івана Черпака названа одна з вулиць міста.<ref>[https://borispol-rada.gov.ua/item/23005-17-grudnya-2015-roku-42-2-vii-pro-perejmenuvannya-okremikh-vulits-provulkiv-ploshchi-ta-vodnogo-ob-ektu-mista-borispolya.html] № 42-2-VII «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об’єкту міста Борисполя»</ref>

24 серпня 2014 року в с. Вороньків Бориспільського району Київської області на насипаному кургані було встановлено обеліск та меморіальну дошку козакам і старшинам Вороньківської сотні Переяславського полку, які під проводом отамана Івана Черпака-Штурби стали на захист рідної землі від російських окупантів<ref>[https://ilchyshyn.blog.net.ua/voronkiv/] Блог Василя Ільчишина</ref>

[[Файл:417528931 1370741247659620 8670642274749445618 n.jpg|міні|]]
У лютому 2024 року, на 105-ті роковини, на місці бою було урочисто відкрито першу чергу меморіалу Героям Трубежа «Розірвані мости», проєкт якого розробив народний художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Васильович Гайдамака (1939 — 2023). Це меморіальний тетрапод, доставлений раніше в Баришівку з-під Маріуполя, та флагштоком<ref name="">[https://armyinform.com.ua/2024/02/03/vidkryto-pershu-chergu-memorialu-geroyam-trubezha-vlada-ta-gromadskist-spilno-vshanuvaly-podvyg-ukrayinskyh-zahysnykiv/?fbclid=IwAR1cLxpjjOk6QLaQ1FYBeQRxkpEQ6lOw538qft0vL0mZ5qfQDI-me9AEOIA] Відкрито першу чергу Меморіалу Героям Трубежа: влада та громадськість спільно вшанували подвиг українських захисників</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Люди Ч]]
[[Категорія: Уродженці Воронькова]]
[[Категорія:Історія]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Проців]]
[[Категорія:Рогозів]]
[[Категорія:Гусинці]]
[[Категорія:Рудяків]]
[[Категорія:Кийлів]]

Вороньківська сотня

2024-02-04T13:41:00Z

Володимир Горковенко: /* Відроджена пам'ять */

[[Файл:Трубіж обеліск.jpg|міні|]]
'''Вороньківська сотня''' — козацька сотня, адміністративно-територіальна та військова одиниця Переяславського полку в добу Гетьманщини з центром у містечку [[Вороньків]].

== Історія ==

Уперше згадана як військово-територіальний підрозділ Війська Запорозького у Зборівському реєстрі, що датується [[16 жовтня]] [[1649]] року. За цим реєстром до сотні належав 101 козак. Весь час існування перебувала у складі [[Переяславський полк|Переяславського полку]].

1750 року до сотні належали такі населені пункти: [[Вишеньки]], [[Вороньків]], [[Глибоке]], [[Гнідин]], [[Жереб'ятин]], [[Кальне]], [[Кийлів]], [[Проців]], [[Ревне|Ревний]], [[Рогозів]], [[Рудяків]], [[Сальків]], [[Софіївка]], [[Старе]]. Згідно з описом 1765–1769 років, до сотні належали вже такі населені пункти: Вороньків, Глибоке, село; Гусинці, Кальне, Рогозів, село; Рудяків, село; Софіївка, Старе.<ref>[https://uk.wikipedia.org/wiki/Воронківська_сотня] Вікіпедія </ref>

Після ліквідації сотні у 1782 році її склад включено до Київського повіту Київського намісництва.

== Подвиг ==

Згадка про Вороньківську сотню Переяславського полку з'являється у 1919 році, коли козаки під проводом отамана [[Черпак Іван|Івана Черпака-Штурби]] дали бій більшовикам на річці Трубіж, неподалік Баришівки [[4 лютого]] [[1919]] року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) на заклик Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри, стали на захист своєї столиці й держави.

Вони утримували упродовж двох діб наступ загарбницького війська московських окупантів, щоб виграти час для евакуації українського уряду з Києва до Житомира.

Вороньківська сотня під проводом отамана Івана Черпака виїхала на річку Трубіж, що неподалік села Коржі Баришівського району Полтавської губернії (нині – Київщина), близько п’ятдесяти кілометрів від столиці (залізнична лінія Київ — Харків).

На жаль, у той критичний час у розпорядженні української влади, як і за аналогічної ситуації попереднього, 1918 року, не виявилося регулярних збройних формувань для відбиття ворога. До них приєдналися козаки Бориспільської і Баришівської сотень Переяславського полку. Вони розібрали залізничну колію, замінували міст та зайняли оборонні позиції. Саме там мали їхати більшовицькі війська бронепоїздами на Київ. До козацького загону долучилося місцеве населення; вони разом гідно боролися з ворогом, але сили були нерівними…

Два дні тривав запеклий бій. Козаки мали на озброєнні лише чотири кулемети, зо дві сотні гвинтівок, шаблі й револьвери, обмаль набоїв. План був такий: зайняти оборону на правому березі річки, а на лівому, звідки мав з’явитися ворог, пошкодити колію, щоб перший більшовицький поїзд на повній швидкості зійшов з рейок і перегородив шлях наступним потягам. Таким чином вдалося б затримати на кілька днів наступ ворога на Київ.

Але повною мірою здійснити задумане не вдалося. Знайшовся зрадник, який видав план операції більшовикам. Тому їхній бронепоїзд зупинився перед пошкодженим відрізком колії, червоні заходилися лагодити колію і обстрілювати з гармат позиції українців. Козаки намагалися вогнем з кулеметів і гвинтівок перешкодити ворогам відновити рух поїздів. Проте перевага була на боці ворога. До більшовиків прибувало підкріплення, козаки потрапили у безвихідну ситуацію: не було від кого чекати допомоги...<ref>[https://ukrnationalism.com/history/3578-100-rokiv-tomu-kozaky-voronkivskoi-sotni-povtoryly-podvyh-heroiv-krut.html] Козаки Вороньківської сотні повторили подвиг Героїв Крут</ref>

Встановлено, що у бою полягло понад 70 повстанців з Воронькова і близько 30 з Березані, вони стояли на смерть, аби захистити рідну землю…

== Відроджена пам'ять==

Упродовж майже століття про цю героїчну подію часів Національно-визвольної революції згадувати було небезпечно, адже радянська пропаганда називала бандитами всіх українців, які боролися проти комуністичного режиму. Тому рідні повстанців боялися розповідати дітям та онукам правду про подвиг і героїчну боротьбу їхніх батьків і дідів, але вони свято берегли пам’ять про них.

Бій на річці Трубіж і постать отамана Черпака стали легендарними. Відомий поет, член Національної спілки письменників України [[Карпенко Микола Іванович|Микола Карпенко]], уродженець Воронькова, на підставі почутих у дитинстві розповідей на схилі свого життя написав поему «Отаман Іван Черпак». Багато цінних відомостей про бій на Трубежі зібрав у середині 1990-х років [[Свирид Андрій|Андрій Свирид]], житель села Іванків Бориспільського району.

Проаналізувавши всю наявну інформацію про ту подію, можемо констатувати: молоді українці козацького роду і духу ціною свого життя на два дні зупинили просування ворога до столиці України. Вони здійснили подвиг, що мав не тільки стратегічне, але й політичне та ідеологічне значення.

Політичний результат — не менш значущий: упродовж цього короткого часу Директорія Української Народної Республіки змогла евакуювати свої урядові установи зі столиці у глибинні місцевості контрольованої нею території держави. І нарешті — дуже вагома моральна складова результату героїчного вчинку: більшовики, всупереч сподіванням, не ввійшли тріумфально до Києва. Герої-козаки, вступивши в нерівний бій з добре озброєним ворогом, не тільки зруйнували його плани на швидке захоплення української столиці, але й, безперечно, стали в очах усіх майбутніх поколінь рятівниками честі й гідності нації.

Більшість з тих, хто повернувся з Трубежа додому, брали участь у [[Бориспільське повстання|антибільшовицькій боротьбі]] у складі різних повстанських загонів. Ті, хто дожив до початку 1930-х років, були репресовані більшовицькою владою.

[[Файл:417528931 1370741247659620 8670642274749445618 n.jpg|міні|]]
У лютому 2024 року, на 105-ті роковини, на місці бою було урочисто відкрито першу чергу меморіалу Героям Трубежа «Розірвані мости», проєкт якого розробив народний художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Васильович Гайдамака (1939 — 2023). Це меморіальний тетрапод, доставлений раніше в Баришівку з-під Маріуполя, та флагштоком<ref name="">[https://armyinform.com.ua/2024/02/03/vidkryto-pershu-chergu-memorialu-geroyam-trubezha-vlada-ta-gromadskist-spilno-vshanuvaly-podvyg-ukrayinskyh-zahysnykiv/?fbclid=IwAR1cLxpjjOk6QLaQ1FYBeQRxkpEQ6lOw538qft0vL0mZ5qfQDI-me9AEOIA] Відкрито першу чергу Меморіалу Героям Трубежа: влада та громадськість спільно вшанували подвиг українських захисників</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Інституції]]
[[Категорія:Вишеньки]]
[[Категорія:Вороньків]]
[[Категорія:Глибоке]]
[[Категорія:Гнідин]]
[[Категорія:Жереб'ятин]]
[[Категорія:Кальне]]
[[Категорія:Кийлів]]
[[Категорія:Проців]]
[[Категорія:Ревне]],
[[Категорія:Рогозів]]
[[Категорія:Рудяків]]
[[Категорія:Сальків]]
[[Категорія:Старе]]
[[Категорія:Пам'ятки]]
[[Категорія:Пам'ятники]]

Черпак Іван

2024-02-04T13:40:25Z

Володимир Горковенко: /* Історія */

[[Файл:Черпак отаман.jpg|міні|Черпак Іван (у центрі)]]

'''Черпак Іван''' - сотник [[Вороньківська сотня|Вороньківської сотні]] Переяславського полку Армії УНР.

== Життєпис ==

Народився у Воронькові в заможній козацькій родині. У період визвольної боротьби проти більшовиків на початку ХХ ст. зовсім юний Іван Черпак (вуличне прізвище Штурба) створив у Воронькові загін, який захищав рідну землю від окупантів. До сотні увійшли вихідці з [[Вороньків|Воронькова]], [[Іванків|Іванкова]], [[Бориспіль|Борисполя]], [[Проців|Процева]], [[Рогозів|Рогозова]], [[Гусинці|Гусинців]], [[Рудяків|Рудякова]], [[Кийлів|Кийлова]] та інших сіл Бориспільського району, які вірили у відновлення незалежності України ще сто років тому.

== Історія ==

4-5 лютого 1919 року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) повторили подвиг Героїв Крут. Вони утримували упродовж двох діб наступ загарбницького війська московських окупантів, щоб виграти час для евакуації українського уряду з Києва до Житомира. Вороньківська сотня під проводом отамана Івана Черпака виїхала на річку Трубіж, що неподалік села Коржі Баришівського району (залізнична лінія Київ — Харків), близько п’ятдесяти кілометрів від столиці.

До них приєдналися козаки Бориспільської і Баришівської сотень Переяславського полку. Вони розібрали залізничну колію, замінували міст та зайняли оборонні позиції. Саме там мали їхати більшовицькі війська бронепоїздами на Київ. До козацького загону долучилося місцеве населення; вони разом гідно боролися з ворогом, але сили були нерівними… Два дні тривав запеклий бій. Козаки мали на озброєнні лише чотири кулемети, зо дві сотні гвинтівок, шаблі й револьвери, обмаль набоїв. <ref>[http://voronkiv-rada.at.ua/publ/97_rokiv_tomu_kozaki_voronkivskoji_sotni_povtorili_podvig_gerojiv_krut/1-1-0-2] Козаки Вороньківської сотні повторили подвиг Героїв Крут</ref>

Відомо, що Іван Черпак став одним з керівників бориспільського антибільшовицького повстання, що відбулося у травні 1920 року. Згодом він очолив один з повстанських загонів, що діяв у придніпровських лісах Лівобережжя. Розповідають, що Черпака арештували у рідному селі, а дорогою до бориспільської в’язниці його розстріляли конвоїри.

Бій на річці Трубіж і постать отамана Черпака стали легендарними. Відомий поет [[Карпенко Микола Іванович|Микола Карпенко]], уродженець Воронькова, на підставі почутих у дитинстві розповідей на схилі свого життя написав поему «Отаман Іван Черпак». Багато цінних відомостей про бій на Трубежі зібрав у середині 1990-х років [[Свирид Андрій Олександрович|Андрій Свирид]], житель села Іванків Бориспільського району (нині вже покійний).
[[Файл:Вороньківська сотня.jpg|міні|]]
Під час процесу декомунізації у Борисполі іменем отамана Івана Черпака названа одна з вулиць міста.<ref>[https://borispol-rada.gov.ua/item/23005-17-grudnya-2015-roku-42-2-vii-pro-perejmenuvannya-okremikh-vulits-provulkiv-ploshchi-ta-vodnogo-ob-ektu-mista-borispolya.html] № 42-2-VII «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об’єкту міста Борисполя»</ref>

24 серпня 2014 року в с. Вороньків Бориспільського району Київської області на насипаному кургані було встановлено обеліск та меморіальну дошку козакам і старшинам Вороньківської сотні Переяславського полку, які під проводом отамана Івана Черпака-Штурби стали на захист рідної землі від російських окупантів<ref>[https://ilchyshyn.blog.net.ua/voronkiv/] Блог Василя Ільчишина</ref>

[[Файл:417528931 1370741247659620 8670642274749445618 n.jpg|міні|]]
У лютому 2024 року, на 105-ті роковини, на місці бою було урочисто відкрито першу чергу меморіалу Героям Трубежа «Розірвані мости», проєкт якого розробив народний художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Васильович Гайдамака (1939 — 2023). Це меморіальний тетрапод, доставлений раніше в Баришівку з-під Маріуполя, та флагштоком<ref name="">[https://armyinform.com.ua/2024/02/03/vidkryto-pershu-chergu-memorialu-geroyam-trubezha-vlada-ta-gromadskist-spilno-vshanuvaly-podvyg-ukrayinskyh-zahysnykiv/?fbclid=IwAR1cLxpjjOk6QLaQ1FYBeQRxkpEQ6lOw538qft0vL0mZ5qfQDI-me9AEOIA] Відкрито першу чергу Меморіалу Героям Трубежа: влада та громадськість спільно вшанували подвиг українських захисників</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Люди Ч]]
[[Категорія: Уродженці Воронькова]]
[[Категорія:Історія]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Проців]]
[[Категорія:Рогозів]]
[[Категорія:Гусинці]]
[[Категорія:Рудяків]]
[[Категорія:Кийлів]]

Файл:417528931 1370741247659620 8670642274749445618 n.jpg

2024-02-04T13:38:22Z

Володимир Горковенко:

Черпак Іван

2024-02-04T13:36:39Z

Володимир Горковенко: /* Історія */

[[Файл:Черпак отаман.jpg|міні|Черпак Іван (у центрі)]]

'''Черпак Іван''' - сотник [[Вороньківська сотня|Вороньківської сотні]] Переяславського полку Армії УНР.

== Життєпис ==

Народився у Воронькові в заможній козацькій родині. У період визвольної боротьби проти більшовиків на початку ХХ ст. зовсім юний Іван Черпак (вуличне прізвище Штурба) створив у Воронькові загін, який захищав рідну землю від окупантів. До сотні увійшли вихідці з [[Вороньків|Воронькова]], [[Іванків|Іванкова]], [[Бориспіль|Борисполя]], [[Проців|Процева]], [[Рогозів|Рогозова]], [[Гусинці|Гусинців]], [[Рудяків|Рудякова]], [[Кийлів|Кийлова]] та інших сіл Бориспільського району, які вірили у відновлення незалежності України ще сто років тому.

== Історія ==

4-5 лютого 1919 року близько трьохсот українських козаків (за іншими даними — 170) повторили подвиг Героїв Крут. Вони утримували упродовж двох діб наступ загарбницького війська московських окупантів, щоб виграти час для евакуації українського уряду з Києва до Житомира. Вороньківська сотня під проводом отамана Івана Черпака виїхала на річку Трубіж, що неподалік села Коржі Баришівського району (залізнична лінія Київ — Харків), близько п’ятдесяти кілометрів від столиці.

До них приєдналися козаки Бориспільської і Баришівської сотень Переяславського полку. Вони розібрали залізничну колію, замінували міст та зайняли оборонні позиції. Саме там мали їхати більшовицькі війська бронепоїздами на Київ. До козацького загону долучилося місцеве населення; вони разом гідно боролися з ворогом, але сили були нерівними… Два дні тривав запеклий бій. Козаки мали на озброєнні лише чотири кулемети, зо дві сотні гвинтівок, шаблі й револьвери, обмаль набоїв. <ref>[http://voronkiv-rada.at.ua/publ/97_rokiv_tomu_kozaki_voronkivskoji_sotni_povtorili_podvig_gerojiv_krut/1-1-0-2] Козаки Вороньківської сотні повторили подвиг Героїв Крут</ref>

Відомо, що Іван Черпак став одним з керівників бориспільського антибільшовицького повстання, що відбулося у травні 1920 року. Згодом він очолив один з повстанських загонів, що діяв у придніпровських лісах Лівобережжя. Розповідають, що Черпака арештували у рідному селі, а дорогою до бориспільської в’язниці його розстріляли конвоїри.

Бій на річці Трубіж і постать отамана Черпака стали легендарними. Відомий поет [[Карпенко Микола Іванович|Микола Карпенко]], уродженець Воронькова, на підставі почутих у дитинстві розповідей на схилі свого життя написав поему «Отаман Іван Черпак». Багато цінних відомостей про бій на Трубежі зібрав у середині 1990-х років [[Свирид Андрій Олександрович|Андрій Свирид]], житель села Іванків Бориспільського району (нині вже покійний).
[[Файл:Вороньківська сотня.jpg|міні|]]
Під час процесу декомунізації у Борисполі іменем отамана Івана Черпака названа одна з вулиць міста.<ref>[https://borispol-rada.gov.ua/item/23005-17-grudnya-2015-roku-42-2-vii-pro-perejmenuvannya-okremikh-vulits-provulkiv-ploshchi-ta-vodnogo-ob-ektu-mista-borispolya.html] № 42-2-VII «Про перейменування окремих вулиць, провулків, площі та водного об’єкту міста Борисполя»</ref>

24 серпня 2014 року в с. Вороньків Бориспільського району Київської області на насипаному кургані було встановлено обеліск та меморіальну дошку козакам і старшинам Вороньківської сотні Переяславського полку, які під проводом отамана Івана Черпака-Штурби стали на захист рідної землі від російських окупантів<ref>[https://ilchyshyn.blog.net.ua/voronkiv/] Блог Василя Ільчишина</ref>

У лютому 2024 року, на 105-ті роковини, на місці бою було урочисто відкрито першу чергу меморіалу Героям Трубежа «Розірвані мости», проєкт якого розробив народний художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Васильович Гайдамака (1939 — 2023). Це меморіальний тетрапод, доставлений раніше в Баришівку з-під Маріуполя, та флагштоком<ref name="">[https://armyinform.com.ua/2024/02/03/vidkryto-pershu-chergu-memorialu-geroyam-trubezha-vlada-ta-gromadskist-spilno-vshanuvaly-podvyg-ukrayinskyh-zahysnykiv/?fbclid=IwAR1cLxpjjOk6QLaQ1FYBeQRxkpEQ6lOw538qft0vL0mZ5qfQDI-me9AEOIA] Відкрито першу чергу Меморіалу Героям Трубежа: влада та громадськість спільно вшанували подвиг українських захисників</ref>.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Люди Ч]]
[[Категорія: Уродженці Воронькова]]
[[Категорія:Історія]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Проців]]
[[Категорія:Рогозів]]
[[Категорія:Гусинці]]
[[Категорія:Рудяків]]
[[Категорія:Кийлів]]

Чубинський Павло Платонович

2024-01-27T12:38:04Z

Володимир Горковенко: /* Літературна творчість */

{{Othernames|Чубинський}}

[[Файл:Pavlo Chybynskyi.jpg|міні|Павло Чубинський]]

'''Павло́ Плато́нович Чуби́нський ''' (народився [[27 січня]] [[1839]], [[хутір Чубинський]], (нині в межах м. Бориспіль, Київська область — помер [[26 січня]] [[1884]]<ref>А. Ф. Кистяковский. Павел Платонович Чубинский (род. 15 янв. 1839 г., ум. 14 янв. 1884 г.) // Киевская старина. — [[1884]]. — Февраль. — С. 343—349.</ref>, Київ) — український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор Гімну України.

== Життєпис ==
[[Файл:Chubynsky 01.JPG|міні|Пам'ятна дошка в Борисполі, де стояв будинок у якому народився Павло Чубинський]]

Народився 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський (нині — у межах м. Бориспіль, на вулиці Горянській, 14, Київська область, Україна; тоді Полтавської губернії) у небагатій дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського.

Початкову освіту одержав від матері та домашніх учителів. Змалку починає захоплюватися географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасом Шевченком]], [[Микола Костомаров|Миколою Костомаровим]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймоном Кулішем]], [[Білозерський Василь Михайлович|Василем Білозерським]], братами [[Лазаревський Михайло Матвійович|Михайлом]], Василем, Іваном та [[Лазаревський Олександр Матвійович|Олександром]] Лазаревськими та іншими. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключили з університету, і він деякий час жив на Чернігівщині, у селі Ропша.

1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.

Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для Основи»: «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників», «Український спектакль у Чернігові», «Два слова про сільське училище», «Ярмарок у Борисполі», співпрацює з Черниговским листком», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста», та з «Киевскими губернскими ведомостями», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).

У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Належав до течії хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою «Усім добрим людям».

Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. 17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Петра Єфименка та його дружину, історика Олександру Єфименко.

[[Файл:Chubynsky 04.jpg|міні|150пкс|Символічна могила Павла Чубинського на Книшовому кладовищі в Борисполі]]

Через рік він оселяється в Архангельську, де працює судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський працював на російську науку, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.

Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю (невипадково, що українські полярники, які відправляються на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам'ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).<ref>{{Cite web |url=http://www.ui.ua/ua/all_ukraine/historyua/ukraine_in_19century/ |title=Історія України-Русі в 19 столітті. Життя, побут і культура, як основа розвитку української самосвідомості та поява товариств «Просвіта» |accessdate=3 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120202142617/http://www.ui.ua/ua/all_ukraine/historyua/ukraine_in_19century |archivedate=2 лютий 2012 |deadurl=yes }}</ref>

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України. Узимку 1869 року перебирається в Петербург, стає дійсним членом Географічного товариства та у травні 1870 року очолює етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці.

1873–1875 — секретар (1875—1876 — заступник голови) Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

В Емському указі 1876 р., скерованому проти української мови та українофілів, вказувалося на необхідність вислання М. Драгоманова і П. Чубинського як небезпечних агітаторів. У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в ''малоросійських і столичних губерніях''. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.

У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка.

Помер 17 січня 1884 року. Прощалися з Чубинським в церкві Різдва Христового. Похований у [[Бориспіль|Борисполі]] на [[Книшове кладовище|Книшовому кладовищі]].

== Наукова діяльність ==
У період близько 1869—1871 років, за результатами широкомасштабної експедиції, Чубинський обробив та підготував до друку сім томів (у 9-ти книгах) Трудів етнографічно-статистичної експедиції». До першого тому увійшли легенди, загадки, прислів'я, гадання, повір'я, до другого — міфічні та побутові казки, до третього — народний календар, до четвертого — обрядові пісні, до п'ятого — побутові пісні, до шостого — волосні суди, до сьомого — національні характери поляків, угорців, німців, чехів, євреїв, циган.

[[Файл: Карта_Южно-Русских_наречий_и_говоров_1871.jpg|left|thumb|250px|Карта «південно-руські наріччя та говірки» 1871 р.]]

Ґрунтуючись на дослідженнях Павла Чубинського, за участю мовознавця Костянтина Михальчука у 1871 році була складена карта «південно-руські наріччя та говірки», яка позначала територію домінування української мови в другій половині XIX століття<ref>[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/vudani/Hrestomatija_online_Tom_2.pdf Українська мова. Хрестоматія: в 3 кн. Книга 2] . Укладачі: М. Железняк, Г. Козачук;
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України та Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова — Київ 2014. 252 с. ISBN 978966-02-6934-7 / С.167 — с.171-181 // Михальчук К. П. Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины / Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Юго-Западный отдѣлъ. Материалы и изслѣдованія, собранныя д. чл. П. П. Чубинскимъ. Томъ седьмой съ тремя картами, изданный подъ наблюденіемъ чл.-сотр. П. А. Гильтебрандта. — С.-Петербургъ, 1872.</ref>.
<br/>Чубинский, П. П. «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» — Т.1-7. — СПб., 1872—1878.
<br/>Чубинский, П. П. «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии» — СПб., 1869.
<br/>Чубинский, П. П. «О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе» (Архангельська, В'ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії) — СПб., 1870.

== Літературна творчість ==

Як поет Чубинський займає досить скромне місце в українській літературі. Єдина збірка його віршів «Сопілка Павлуся» (щоправда без імені автора) вийшла у 1871 році.

Основна ж заслуга Чубинського – це створення вірша «Ще не вмерла Україна», який був написаний у вересні 1862 року. Він став яскравим виявом національних почуттів, патріотизму, прагнень до кращого життя

Подекуди говорять, що пісню “Ще не вмерла Україна” запозичено з мазурки “Єще Польска нє зґінела”, згодом польського гімну. Автор Павло Чубинський нібито чув цю пісню на Півночі від польських засланців.

Насправді свій текст він написав до того, 1862 року, в Києві на Великій Васильківській, 122, у домі купця Лазарєва, де автор квартирував (тепер на тім місці дім номер 106).

Якось там співали пісню сербських повстанців, де були слова “Серце біє і кров ліє за нашу свободу”. На боці сербів за незалежність від Османської імперії воювали двоє братів Чубинського. Він майже за півгодини написав свій текст.

Спершу пісню співали на сербський мотив, потім на музику Лисенка. 1863 року текст потрапив у Галичину, де Михайло Вербицький написав музику, відому тепер, як мелодія національного Гімну України, основою слів для якого став видозмінений вірш Чубинського.
[[Файл:Photo 2023-01-27 08-57-26.jpg|міні|]]
Пісню довго вважали народною. Цей текст навіть опинився у збірці кубанських козацьких пісень, виданих 1966 року — коли в Україні за “петлюрівський гімн” можна було поплатитися таборами або психушкою.

На інфографіці подаємо першу публікацію вірша П. Чубинського з львівського журналу «Мета» 1863 р., що є канонічною пам'яткою, яка лягла в основу пізніших модифікацій тексту, підсумком роботи над якими стала остаточна версія Державного гімну України, затвердженого законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року.

== Родина ==
[[Файл:Чубинський з дружиною.jpg|міні|Павло Чубинський із дружиною]]

Дружина — Катерина Порозова, сестра дружини інженера-цукровара Толпигіна (Чубинський тоді служив у цукроварній фірмі Яхненків і Симиренка). Взяли шлюб 1872 року.<ref>[http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pavlo-cubinskij-pisav-virshi-quotpid-sevchenkaquot/279137 Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка»] Газета по-українськи</ref>

Діти: Олександра — оперна співачка, [[Чубинський Михайло Павлович|Михайло]] — професор-криміналіст, Федір — ветеринар і Павло — інженер (залізнична платформа Чубинський). Правнук Чубинського Володимир — поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство.<ref>[http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pavlo-chubinskij-pisav-virshi-quot-pid-shevchenka-quot/279137 Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка»]</ref>

== Премії та нагороди ==
За свої цінні наукові праці одержав:
* срібну медаль (1869);
* другу срібну медаль (1870);
* золоту медаль від Російського географічного товариства (1873);
* золоту медаль 2 класу від Міжнародного конгресу в Парижі на Міжнародній Виставці в Парижі (1875);
* Уваровську премію Петербурзької академії наук (1879).

== Вшанування ==
* У 1960-х рр. могилу Павла Чубинського було неофіційно впорядковано за участю окремих представників влади і народного господарства Бориспільщини, незважаючи на те, що у ті часи офіційного засудження «українського буржуазного націоналізму» це могло коштувати їм кар'єри, а то і свободи. Серед іншого цю ініціативу зокрема підтримав і тодішній перший секретар Бориспільського райкому партії [[Деревець Іван Степанович|Іван Степанович Деревець]], про що згадано у книзі спогадів про нього.
* 1963 р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Миколи Бідняка.<ref>[http://www.lemko-olk.com/chronological.php Об'єднання лемків Канади]</ref>
* На будинку колишньої гімназії у Києві, де навчався П. Чубинський, встановлена меморіальна дошка.
* У 1994 р. в селі Чубинське засновано ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Хутір Чубинського».
* 20 липня 2000 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1144 [[Бориспільський НВК "Ліцей "Дизайн-освіта" імені П. Чубинського - спеціалізована школа I-III ступенів"|Бориспільському ліцею «Дизайн-освіта»]] було присвоєно ім'я Павла Чубинського.<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1144-2000-п Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1144]</ref> До 165-ї річниці від дня народження П.Чубинського у ліцеї був відкритий перший в Україні музей-кімната Павла Чубинського. Випускник ліцею 2001 року Юрій Цілик створив унікальне (єдине в Україні) «Мультимедійне зібрання матеріалів про життєвий шлях і творчість П. П. Чубинського», за що отримав перше місце на Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів у рамках Малої академії наук.
* У 2001 р. в Борисполі було встановлено пам'ятник.
* В 2015 році в Києві з'явилася вулиця Павла Чубинського, в 2016-му — провулок в Житомирі та вулиця у Кривому Розі<ref>{{Cite news|url=http://cityblog.com.ua/2016/05/novyie-nazvaniya-ulits-krivogo-roga-ofitsialnaya-dekommunizatsiya/|title=Новые названия улиц Кривого Рога. Официальный список!|date=2016-05-23|work=Блог города Кривой Рог{{!}} Фоторепортажи|accessdate=2016-12-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170904014921/http://cityblog.com.ua/2016/05/novyie-nazvaniya-ulits-krivogo-roga-ofitsialnaya-dekommunizatsiya/|archivedate=2017-09-04|deadurl=yes}}</ref>.
* Заснована Всеукраїнська премія імені Павла Чубинського, а також премія Чубинського від Бориспільської міської ради.
* Восени 2016 року на будинку в с. Млієві (нині Городищенського району Черкаської області), де з 1870 по 1873 рік проживав Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.<ref>''Осипенко О.'' [http://www.golos.com.ua/article/278669 Вшанували Чубинського] // Голос України. — 2016. — № 213 (6467) (9 лист.). — С. 16. — (З пошти).</ref>
* У червні 1999 року засновано Міжнародне Товариство ім. Павла Чубинського
* 26 січня у Борисполі та 6 квітня у Білій Церкві відбувся [https://www.youtube.com/watch?v=Zbo_XvYmIPk|«ЧубинськийFEST» «ЧубинськийFEST»] (2019)
* 15 квітня 2020 на Книшовому меморіально-парковому комплексі в Борисполі встановили перший в Україні пам'ятник Павлові Чубинському в повний зріст.<ref>[https://i-visti.com/news/8231-pamyatnik-chubinskomu-stane-okrasoyu-msta.html Пам'ятник Чубинському стане окрасою міста] Газета «Вісті», Бориспіль 16.04.2020</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?time_continue=77&v=ZN1cNqOIwlM&feature=emb_logo Перший в Україні пам'ятник Чубинському в повний зріст встановлюють у Борисполі] youtube.com 15.04.2020</ref>
* У [[Великоолександрівська школа|Великоолександрівській школі]] працює кімната-музей Павла Чубинського <ref> [http://vo-school.at.ua/index/shkilnij_muzej/0-19[Кімната-музей П. П. Чубинського]</ref>

=== Ювілейна монета ===
[[Файл:Coin of Ukraine Chubinskyi r.jpg|thumb|right|Реверс ювілейної монети]]

14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський» <ref>{{Cite web |url=http://www.bank.gov.ua/Bank_mn/yuv_m/Coins/Vydatni_diachi/Chubinskyi.htm |title=Ювілейна монета «Павло Чубинський» |accessdate=25 січень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090123084144/http://bank.gov.ua/Bank_mn/Yuv_m/Coins/Vydatni_diachi/Chubinskyi.htm |archivedate=23 січень 2009 |deadurl=yes }}</ref>.

На аверсі монети угорі розміщено малий Державний Герб України, праворуч і ліворуч від якого — стилізований рослинний орнамент, у центрі — композиція, що символізує етнографічні дослідження науковця — народні музичні інструменти, гетьманські клейноди тощо, над якою напис — НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу — 2 ГРИВНІ, 2009 та логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети зображено портрет Чубинського в орнаментальному обрамленні та розміщено напис — ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ (угорі півколом), роки життя — 1839 (ліворуч), 1884 (праворуч).

Автор ескізів і моделей — Володимир Атаманчук.

== Галерея ==
<gallery widths="180" heights="140" perrow="5" class="center" style="center">
Файл:Борисполь бюст Павлу Чубинскому.jpg|Погруддя П. Чубинському в Борисполi
Файл:Борисполь памятник Чубинскому в парке.jpg|Пам'ятник П. Чубинському встановлений 15 квітня 2020 року в Книшовому меморіально-парковому комплексі Борисполя
Файл:Борисполь арт-объект Книга с текстом Гимна Украины.jpg|Арт-об'єкт "Книга Чубинського" в Борисполі
</gallery>

== Див. також ==
* [[Ще не вмерла Україна]]

== Пісні на слова Павла Чубинського ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=PEehRoYjEQ0 «Минулося»] (музика Сергія Ярунського)
* [https://www.youtube.com/watch?v=bOvrlXuu0XU «Любив козак молоденький»] (музика Сергія Ярунського)
* [https://www.youtube.com/watch?v=a5UeuQQS8F4 «Їдуть степом чумаченьки»] (музика Ірини Мринської)

== Вистави за мотивами творів Павла Чубинського ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=VNFWglXjAt4&t=59s «Казочки з Борисполя»]

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Чубинський_Павло_Платонович

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Етнографи]]
[[Категорія:Поети]]
[[Категорія:Фольклористи]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Правники]]
[[Категорія:Люди на монетах України]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Ч]]

2023-10-09T13:11:58Z

Володимир Горковенко:

[[Файл:Photo 2023-10-09 13-35-00 (2).jpg|міні|Братусь Юрій Миколайович]]
''Братусь Юрій Миколайович''' (народився у 1969 році у с. [[Вороньків]]) - директор Бориспільського міського центру технічної творчості «Евріка», фотограф

== Житєпис ==
У 1997 році закінчив школу у Воронькові

У 1992 році закінчив Даугавпільське вище військове авіаційне інженерне училище імені Яна Фабріціуса<ref>[https://www.facebook.com/BratusUriy/about_overview] Фейсбук-стрінка Братуся</ref>

Має свій проєкт «Етно спадок» та фотоклуб в м. Бориспіль.

У 2018 очолив БМЦТТ "Евріка"<ref>[https://i-visti.com/news/boryspil/5825-evrika-z-novym-dyrektorom-ta-planamy.html] «Евріка» —з новим директором та планами</ref>.

== Російсько-українська війна ==
[[Файл:Братусь ЗСУ.jpeg|міні|]]
Під час повномасштабного вторгнення пішов служити у Збройні Сили України.

У червні 2022 року Юрій Братусь презентував свої роботи у Бориспільському державному історичному музеї спеціально до Дня Конституції України та дня народження свого творчого і бойового побратима - [[Рошка Олексій|Олексія Рошки]].<ref>[https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=MtyfgPZI9Ss]Побратими: у Борисполі стартувала нова фотовиставка Юрія Братуся </ref>

== Нагороди ==

До Дня міста Борисполя у 2022 році Братусь Юрій Миколайович був нагороджений «Відзнаку міського голови» у галузі освіти<ref>[http://ukms-borispol.org/news/16-veresnya-2022-rok-na-stadioni-kolos-vidbulosya] 16 вересня 2022 рок на стадіоні «Колос» відбулося урочистості з нагоди відзначення Дня міста Борисполя </ref>

== Посилання ==

[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Митці]]
[[Категорія: Уродженці Рогозова]]
[[Категорія:Рогозів]]
[[Категорія:Люди Б]]

Братусь Юрій Миколайович

2023-10-09T13:11:32Z

Володимир Горковенко: /* Житєпис */