Відмінності між версіями «Чубинський Павло Платонович»

Матеріал з Енциклопедія Бориспільщини
Рядок 3: Рядок 3:
[[Файл:Pavlo Chybynskyi.jpg|міні|Павло Чубинський]]
[[Файл:Pavlo Chybynskyi.jpg|міні|Павло Чубинський]]


'''Павло́ Плато́нович Чуби́нський ''' ({{ДН|27|1|1839|15}}, хутір Чубинський, (нині в межах м. [[Бориспіль]], [[Київська область]]&nbsp;— {{ДС|26|1|1884|14}}<ref>А.&nbsp;Ф.&nbsp;Кистяковский. Павел Платонович Чубинский (род. 15 янв. 1839 г., ум. 14 янв. 1884 г.) // Киевская старина.&nbsp;— 1884.&nbsp;— Февраль.&nbsp;— С. 343—349.</ref>, [[Київ]])&nbsp;— [[Україна|український]] [[етнолог]], [[фольклорист]], [[поет]], громадський діяч, автор [[Державний Гімн України|Гімну України.]]
'''Павло́ Плато́нович Чуби́нський ''' (народився 27 січня 1839, [[хутір Чубинський]], (нині в межах м. Бориспіль, Київська область&nbsp;— помер 26 січня 1884<ref>А.&nbsp;Ф.&nbsp;Кистяковский. Павел Платонович Чубинский (род. 15 янв. 1839 г., ум. 14 янв. 1884 г.) // Киевская старина.&nbsp;— 1884.&nbsp;— Февраль.&nbsp;— С. 343—349.</ref>, Київ)&nbsp;— Україна|український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор Державний Гімн України|Гімну України.
 
== Життєпис ==
[[Файл:Chubynsky 01.JPG|міні|Пам'ятна дошка в Борисполі, де стояв будинок у якому народився Павло Чубинський]]
 
Народився 27 січня 1839&nbsp;р. на хуторі Чубинський (нині&nbsp;— у межах м. Бориспіль, на вулиці Горянській, 14, Київська область, Україна; тоді Полтавська губернія|Полтавської губернії) у небагатій дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського.
 
Початкову освіту одержав від матері та домашніх учителів. Змалку починає захоплюватися географія|географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення Друга київська гімназія|Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з Семенов-Тянь-Шанський Петро Петрович|географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.
 
У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа (журнал)|Основа», де познайомився з [[Шевченко Тарас Григорович|Тарасом Шевченком]], [[Микола Костомаров|Миколою Костомаровим]], [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймоном Кулішем]], [[Білозерський Василь Михайлович|Василем Білозерським]], братами [[Лазаревський Михайло Матвійович|Михайлом]], Василем, Іваном та [[Лазаревський Олександр Матвійович|Олександром]] Лазаревськими та іншими. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключили з університету, і він деякий час жив на Чернігівщині, у селі Ропша.
 
1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.
 
Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для Основи»: «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників», «Український спектакль у Чернігові», «Два слова про сільське училище», «Ярмарок у Борисполі», співпрацює з «Черниговский листок|Черниговским листком», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста», та з «Киевскими губернскими ведомостями», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).
 
У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Належав до течії хлопомани|хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Стара громада|Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою «Усім добрим людям».
 
Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. 17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельська губернія|Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Єфименко Петро|Петра Єфименка та його дружину, історика Єфименко Олександра Яківна|Олександру Єфименко.
 
[[Файл:Chubynsky 04.jpg|міні|150пкс|Символічна могила Павла Чубинського на Книшовому кладовищі в Борисполі]]
 
Через рік він оселяється в Архангельську, де працює судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський працював на російську науку, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.
 
Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю (невипадково, що українські полярники, які відправляються на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам'ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).<ref>{{Cite web |url=http://www.ui.ua/ua/all_ukraine/historyua/ukraine_in_19century/ |title=Історія України-Русі в 19 столітті. Життя, побут і культура, як основа розвитку української самосвідомості та поява товариств «Просвіта» |accessdate=3 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120202142617/http://www.ui.ua/ua/all_ukraine/historyua/ukraine_in_19century |archivedate=2 лютий 2012 |deadurl=yes }}</ref>
 
У 1869&nbsp;р. дістає дозвіл про повернення до України. Узимку 1869 року перебирається в Петербург, стає дійсним членом Географічного товариства та у травні 1870 року очолює етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці.
 
1873–1875&nbsp;— секретар (1875—1876&nbsp;— заступник голови) Південно-західний відділ Російського географічного товариства|Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
 
В Емському указі 1876&nbsp;р., скерованому проти української мови та українофілів, вказувалося на необхідність вислання М. Драгоманова і П. Чубинського як небезпечних агітаторів.<ref>s:ru:Эмский указ|Емський указ, Повний текст Емського указу {{Ref-ru}}</ref> У 1876&nbsp;р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в ''малоросійських і столичних губерніях''. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.
 
У 1879&nbsp;р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка.
 
Помер 17 січня 1884&nbsp;року. Прощалися з Чубинським в церкві Різдва Христового. Похований у [[Бориспіль|Борисполі]] на [[Книшове кладовище|Книшовому кладовищі]].
 
== Наукова діяльність ==
У період близько 1869—1871 років, за результатами широкомасштабної експедиції, Чубинський обробив та підготував до друку сім томів (у 9-ти книгах) «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край|Трудів етнографічно-статистичної експедиції». До першого тому увійшли легенди, загадки, прислів'я, гадання, повір'я, до другого&nbsp;— міфічні та побутові казки, до третього&nbsp;— народний календар, до четвертого&nbsp;— обрядові пісні, до п'ятого&nbsp;— побутові пісні, до шостого&nbsp;— волосні суди, до сьомого&nbsp;— національні характери поляків, угорців, німців, чехів, євреїв, циган.
 
[[Файл: Карта_Южно-Русских_наречий_и_говоров_1871.jpg|left|thumb|250px|Карта «південно-руські наріччя та говірки» 1871&nbsp;р.]]
 
Ґрунтуючись на дослідженнях Павла Чубинського, за участю мовознавця Михальчук Костянтин Петрович|Костянтина Михальчука у 1871 році була складена карта «південно-руські наріччя та Говірка|говірки», яка позначала територію домінування української мови в другій половині XIX століття<ref>[http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/vudani/Hrestomatija_online_Tom_2.pdf Українська мова. Хрестоматія: в 3 кн. Книга 2] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161109053210/http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/vudani/Hrestomatija_online_Tom_2.pdf|date=9 листопада 2016}}. Укладачі: М. Железняк, Г. Козачук;
Інститут енциклопедичних досліджень НАН України та Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова&nbsp;— Київ 2014. 252 с. ISBN 978966-02-6934-7 / С.167&nbsp;— с.171-181 // Михальчук К.&nbsp;П.&nbsp;Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины / Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Юго-Западный отдѣлъ. Материалы и изслѣдованія, собранныя д. чл. П.&nbsp;П.&nbsp;Чубинскимъ. Томъ седьмой съ тремя картами, изданный подъ наблюденіемъ чл.-сотр. П.&nbsp;А.&nbsp;Гильтебрандта.&nbsp;— С.-Петербургъ, 1872.</ref>.
<br/>Чубинский, П. П. «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край»&nbsp;— Т.1-7.&nbsp;— СПб., 1872—1878.
<br/>Чубинский, П. П. «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии»&nbsp;— СПб., 1869.
<br/>Чубинский, П. П. «О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе» (Архангельська, В'ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії)&nbsp;— СПб., 1870.
 
== Літературна творчість ==
Відомий також як поет, автор збірки віршів «Сопілка Павлуся» (1871).
 
Чубинський&nbsp;— автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».
 
== Родина ==
[[Файл:Чубинський з дружиною.jpg|міні|Павло Чубинський із дружиною]]
 
Дружина&nbsp;— Катерина Порозова, сестра дружини інженера-цукровара Толпигіна (Чубинський тоді служив у цукроварній фірмі Яхненки|Яхненків і Симиренки|Симиренка). Взяли шлюб 1872 року.<ref>[http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pavlo-cubinskij-pisav-virshi-quotpid-sevchenkaquot/279137 Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка»] Газета по-українськи</ref>
 
Діти: Олександра&nbsp;— оперна співачка, Чубинський Михайло Павлович|Михайло&nbsp;— професор-криміналіст, Федір&nbsp;— ветеринар і Павло&nbsp;— інженер (залізнична платформа Чубинський (платформа)|Чубинський). Правнук Чубинського Володимир&nbsp;— поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство.<ref>[http://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pavlo-chubinskij-pisav-virshi-quot-pid-shevchenka-quot/279137 Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка»]</ref>
 
== Премії та нагороди ==
За свої цінні наукові праці одержав:
* срібну медаль (1869);
* другу срібну медаль (1870);
* золоту медаль від Російського географічного товариства (1873);
* золоту медаль 2 класу від Міжнародного конгресу в Парижі на Міжнародній Виставці в Парижі (1875);
* Уваровська премія|Уваровську премію Петербурзька академія наук|Петербурзької академії наук (1879).
 
== Вшанування ==
* У 1960-х рр. могилу Павла Чубинського було неофіційно впорядковано за участю окремих представників влади і народного господарства Бориспільщини, незважаючи на те, що у ті часи офіційного засудження «українського буржуазного націоналізму» це могло коштувати їм кар'єри, а то і свободи. Серед іншого цю ініціативу зокрема підтримав і тодішній перший секретар Бориспільського райкому партії Деревець Іван Степанович|Іван Степанович Деревець, про що згадано у книзі спогадів про нього.
* 1963&nbsp;р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Бідняк Микола Петрович|Миколи Бідняка.<ref>[http://www.lemko-olk.com/chronological.php Об'єднання лемків Канади]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>
* На будинку колишньої гімназії у Києві, де навчався П. Чубинський, встановлена меморіальна дошка.
* У 1994&nbsp;р. в селі Чубинське засновано ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Хутір Чубинського».
* 20 липня 2000 року Постановою Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України №&nbsp;1144 Бориспільський НВК "Ліцей "Дизайн-освіта" імені П. Чубинського - спеціалізована школа I-III ступенів"|Бориспільському ліцею «Дизайн-освіта» було присвоєно ім'я Павло Чубинський|Павла Чубинського.<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1144-2000-п Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року №&nbsp;1144]</ref> До 165-ї річниці від дня народження П.Чубинського у ліцеї був відкритий перший в Україні музей-кімната Павла Чубинського. Випускник ліцею 2001 року Юрій Цілик створив унікальне (єдине в Україні) «Мультимедійне зібрання матеріалів про життєвий шлях і творчість П.&nbsp;П.&nbsp;Чубинського», за що отримав перше місце на Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів у рамках Малої академії наук.
* У 2001&nbsp;р. в Борисполі було встановлено пам'ятник.
* В 2015 році в Києві з'явилася Вулиця Павла Чубинського (Київ)|вулиця Павла Чубинського, в 2016-му&nbsp;— Провулок Павла Чубинського (Житомир)|провулок в Житомирі та вулиця у Кривому Розі<ref>{{Cite news|url=http://cityblog.com.ua/2016/05/novyie-nazvaniya-ulits-krivogo-roga-ofitsialnaya-dekommunizatsiya/|title=Новые названия улиц Кривого Рога. Официальный список!|date=2016-05-23|work=Блог города Кривой Рог{{!}} Фоторепортажи|accessdate=2016-12-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170904014921/http://cityblog.com.ua/2016/05/novyie-nazvaniya-ulits-krivogo-roga-ofitsialnaya-dekommunizatsiya/|archivedate=2017-09-04|deadurl=yes}}</ref>.
* Заснована Всеукраїнська премія імені Павла Чубинського, а також премія Чубинського від Бориспільської міської ради.
* Восени 2016 року на будинку в с. Мліїв|Млієві (нині Городищенський район|Городищенського району Черкаська область|Черкаської області), де з 1870 по 1873 рік проживав Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.<ref>''Осипенко О.'' [http://www.golos.com.ua/article/278669 Вшанували Чубинського] // Голос України.&nbsp;— 2016.&nbsp;— №&nbsp;213 (6467) (9 лист.).&nbsp;— С. 16.&nbsp;— (З пошти).</ref>
* У червні 1999 року засновано Міжнародне Товариство ім. Павла Чубинського|Internationale Paul Tschubynskyj Gesellschaft
* 26 січня у Борисполі та 6 квітня у Білій Церкві відбувся [https://www.youtube.com/watch?v=Zbo_XvYmIPk|«ЧубинськийFEST» «ЧубинськийFEST»] (2019)
* 15 квітня 2020 на Книшовому меморіально-парковому комплексі в Борисполі встановили перший в Україні пам'ятник Павлові Чубинському в повний зріст.<ref>[https://i-visti.com/news/8231-pamyatnik-chubinskomu-stane-okrasoyu-msta.html Пам'ятник Чубинському стане окрасою міста] Газета «Вісті», Бориспіль 16.04.2020</ref><ref>[https://www.youtube.com/watch?time_continue=77&v=ZN1cNqOIwlM&feature=emb_logo Перший в Україні пам'ятник Чубинському в повний зріст встановлюють у Борисполі] youtube.com 15.04.2020</ref>
 
=== Ювілейна монета ===
[[Файл:Coin of Ukraine Chubinskyi r.jpg|thumb|right|Реверс ювілейної монети]]
 
14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський»&nbsp;<ref>{{Cite web |url=http://www.bank.gov.ua/Bank_mn/yuv_m/Coins/Vydatni_diachi/Chubinskyi.htm |title=Ювілейна монета «Павло Чубинський» |accessdate=25 січень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090123084144/http://bank.gov.ua/Bank_mn/Yuv_m/Coins/Vydatni_diachi/Chubinskyi.htm |archivedate=23 січень 2009 |deadurl=yes }}</ref>.
 
На аверсі монети угорі розміщено малий Державний Герб України, праворуч і ліворуч від якого&nbsp;— стилізований рослинний орнамент, у центрі&nbsp;— композиція, що символізує етнографічні дослідження науковця&nbsp;— народні музичні інструменти, гетьманські клейноди тощо, над якою напис&nbsp;— НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу&nbsp;— 2 ГРИВНІ, 2009 та логотип Монетного двору Національного банку України.
 
На реверсі монети зображено портрет Чубинського в орнаментальному обрамленні та розміщено напис&nbsp;— ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ (угорі півколом), роки життя&nbsp;— 1839 (ліворуч), 1884 (праворуч).
 
Автор ескізів і моделей&nbsp;— Атаманчук Володимир Борисович|Володимир Атаманчук.
 
[[Файл:МД Чубинський Шевченко бул 18.jpg|міні]]<small>Меморіальна дошка П. Чубинському на будинку колишньої гімназії у Києві (бульв. Тараса Шевченка, 18), де він навчався (скульптор&nbsp;— Довгань Борис Степанович|Б.&nbsp;С.&nbsp;Довгань)</small>
 
== Галерея ==
<gallery widths="180" heights="140" perrow="5" class="center" style="center">
Файл:Борисполь бюст Павлу Чубинскому.jpg|Погруддя П. Чубинському в Борисполi
Файл:Борисполь памятник Чубинскому в парке.jpg|Пам'ятник П. Чубинському встановлений 15 квітня 2020 року в Книшовому меморіально-парковому комплексі Борисполя
Файл:Борисполь арт-объект Книга с текстом Гимна Украины.jpg|Арт-об'єкт "Книга Чубинського" в Борисполі
</gallery>
 
== Див. також ==
* [[Ще не вмерла Україна]]
 
== Пісні на слова Павла Чубинського ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=PEehRoYjEQ0  «Минулося»] (музика Сергія Ярунського)
* [https://www.youtube.com/watch?v=bOvrlXuu0XU  «Любив козак молоденький»] (музика Сергія Ярунського)
* [https://www.youtube.com/watch?v=a5UeuQQS8F4  «Їдуть степом чумаченьки»] (музика Ірини Мринської)
 
== Вистави за мотивами творів Павла Чубинського ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=VNFWglXjAt4&t=59s «Казочки з Борисполя»]
 
== Примітки ==
{{примітки|2}}
 
== Джерела та література ==
* {{Cite book
|title="Я сіяв те, що Бог послав..." : Сторінки публіцистичної, наукової та літературної творчості Павла Чубинського
|last=авт.-упоряд. : Н. В. Зелінська, І. І. Капраль, О. І. Думанська, О. В. Палюх
|year=2009
|publisher=Світ
|location=Львів
|pages=256
|isbn=978-966-603-607-3
}}
* ''Н.&nbsp;А.&nbsp;Шип.'' [http://www.history.org.ua/?termin=Chubynskyj_P Чубинський Павло Платонович] // {{ЕІУ|10|578}}
* Бібліографічний покажчик праць Чубинського / уклав П.&nbsp;Єфименко у «Киевская Старина|Киевской Старине».&nbsp;— 1884.&nbsp;— травень.
* {{ЕУ}}
* Енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько.&nbsp;— К., 2010.&nbsp;— С. 964—965.
* ''Жадько D''. Український некрополь.&nbsp;— К., 2005.&nbsp;— С. 330.
* {{МСІУ}}
* Чередниченко Дмитро Семенович|''Чередниченко Д''. Павло Чубинський.&nbsp;— К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2005.&nbsp;— 376 с.; іл.&nbsp;— (Особистість і доба).&nbsp;— ISBN 966-677-001-6.
 
=== Література ===
* ''І. Гирич''. Чубинський Павло Платонович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— с.777 ISBN 978-966-611-818-2
* Народознавець. Павло Чубинський і його доба / А. Зиль. − К. : Казка, 2009. − 396 с. : іл. − Бібліогр. : с. 375−383 (494 назви).− Анот. покажч. імен: с. 385−395. − ISBN 978-966-2163-46-9.
 
== Посилання ==
* {{ШевЕ-6|частина=Чубинський Павло Платонович|сторінки =805-806}}
* [http://leksika.com.ua/12600903/legal/chubinskiy Чубинський П. П.] // {{Юридична енциклопедія|6|419}}
* {{УМЕ16|частина=Чубинський Павло|сторінки=2063-2064}}
<!--* [https://youtube/a25s0Lpybq0 ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ | Програма «Велич особистості» | 2014&nbsp;(ВІДЕО)]-->
* [http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=50 Біографія П.&nbsp;П.&nbsp;Чубинського]
* [https://web.archive.org/web/20090108005312/http://who-is-who.com.ua/bookmaket/xxkiev2006/2/31.html Біографія П.&nbsp;П.&nbsp;Чубинського]
* [http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1926&read=true Ігор Шаров. 100 видатних імен України.&nbsp;— К.: АртЕк, 2004.] ISBN 966-505-218-7
* [http://www.telegrafua.com/442/world/9365/ Він відомий не тільки гімном.] Киевский телеграфъ. 31 жовтня&nbsp;— 6 листопада 2008 №&nbsp;44 (442) {{ref-ru}}
* [http://www.litplayer.com.ua/authors/chubynskyi Твори Чубинського на аудіобібліотеці litplayer]
* [https://web.archive.org/web/20040910211831/http://lucl.lucl.kiev.ua/win/chubin.html Чубинський Павло Платонович]
* Володимир Панченко. [https://web.archive.org/web/20070310182133/http://www.zn.kiev.ua/nn/show/604/53776/ «Сила чорноземна наш Чубинський…»]
* [http://borispol-rada.gov.ua/index.php/pro-misto/vidatni-zemlyaki/pavlo-chubinskij.html Людина з великої літери Павло Платонович Чубинський]
{{Портали|Полтавщина|Україна}}
 
[[Категорія:Уродженці Борисполя]]
[[Категорія:Етнографи]]
[[Категорія:Поети]]
[[Категорія:Фольклористи]]
[[Категорія:Діячі «Старої громади»]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Діячі «Громади»]]
[[Категорія:Правники]]
[[Категорія:Люди на монетах України]]
[[Категорія:Люди:Бориспіль]]

Версія за 11:33, 16 серпня 2021

Шаблон:Othernames

Павло Чубинський

Павло́ Плато́нович Чуби́нський (народився 27 січня 1839, хутір Чубинський, (нині в межах м. Бориспіль, Київська область — помер 26 січня 1884[1], Київ) — Україна|український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор Державний Гімн України|Гімну України.

Життєпис

Пам'ятна дошка в Борисполі, де стояв будинок у якому народився Павло Чубинський

Народився 27 січня 1839 р. на хуторі Чубинський (нині — у межах м. Бориспіль, на вулиці Горянській, 14, Київська область, Україна; тоді Полтавська губернія|Полтавської губернії) у небагатій дворянській родині відставного офіцера Платона Івановича Чубинського.

Початкову освіту одержав від матері та домашніх учителів. Змалку починає захоплюватися географія|географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення Друга київська гімназія|Другої київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з Семенов-Тянь-Шанський Петро Петрович|географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.

У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа (журнал)|Основа», де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим, Пантелеймоном Кулішем, Василем Білозерським, братами Михайлом, Василем, Іваном та Олександром Лазаревськими та іншими. Після мітингу проти розправи над учасниками варшавської маніфестації Чубинського виключили з університету, і він деякий час жив на Чернігівщині, у селі Ропша.

1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» і здобуває науковий ступінь кандидата правознавства.

Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для Основи»: «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників», «Український спектакль у Чернігові», «Два слова про сільське училище», «Ярмарок у Борисполі», співпрацює з «Черниговский листок|Черниговским листком», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста», та з «Киевскими губернскими ведомостями», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).

У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Належав до течії хлопомани|хлопоманів. 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об'єдналися в Стара громада|Громаду, серед перших членів якої були Павло Чубинський, Володимир Антонович, Павло Житецький, Тадей Рильський тощо. Проти Громади невдовзі було заведено кримінальну справу, почалося слідство. У вересні того року в Золотоніському повіті поліція виявила прокламацію українською мовою «Усім добрим людям».

Тієї осені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. 17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельська губернія|Архангельську губернію під нагляд поліції. Туди ж висилають громадівця Єфименко Петро|Петра Єфименка та його дружину, історика Єфименко Олександра Яківна|Олександру Єфименко.

Символічна могила Павла Чубинського на Книшовому кладовищі в Борисполі

Через рік він оселяється в Архангельську, де працює судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі. Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський працював на російську науку, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо.

Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю (невипадково, що українські полярники, які відправляються на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам'ятної дошки Чубинського на будинок гімназії, де він навчався).[2]

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України. Узимку 1869 року перебирається в Петербург, стає дійсним членом Географічного товариства та у травні 1870 року очолює етнографічно-статистичну експедицію в Південно-Західному краї. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії України, частини Мінської, Гроднянської (Білорусь), Люблінської і Седловецької губерній (Польща) та Бессарабію, де компактно проживали українці.

1873–1875 — секретар (1875—1876 — заступник голови) Південно-західний відділ Російського географічного товариства|Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

В Емському указі 1876 р., скерованому проти української мови та українофілів, вказувалося на необхідність вислання М. Драгоманова і П. Чубинського як небезпечних агітаторів.[3] У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі.

У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка.

Помер 17 січня 1884 року. Прощалися з Чубинським в церкві Різдва Христового. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі.

Наукова діяльність

У період близько 1869—1871 років, за результатами широкомасштабної експедиції, Чубинський обробив та підготував до друку сім томів (у 9-ти книгах) «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край|Трудів етнографічно-статистичної експедиції». До першого тому увійшли легенди, загадки, прислів'я, гадання, повір'я, до другого — міфічні та побутові казки, до третього — народний календар, до четвертого — обрядові пісні, до п'ятого — побутові пісні, до шостого — волосні суди, до сьомого — національні характери поляків, угорців, німців, чехів, євреїв, циган.

Карта «південно-руські наріччя та говірки» 1871 р.

Ґрунтуючись на дослідженнях Павла Чубинського, за участю мовознавця Михальчук Костянтин Петрович|Костянтина Михальчука у 1871 році була складена карта «південно-руські наріччя та Говірка|говірки», яка позначала територію домінування української мови в другій половині XIX століття[4].
Чубинский, П. П. «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» — Т.1-7. — СПб., 1872—1878.
Чубинский, П. П. «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии» — СПб., 1869.
Чубинский, П. П. «О состоянии Хлебной торговли и производительности в Северном районе» (Архангельська, В'ятська, Костромська, Вологодська, Новгородська губернії Росії) — СПб., 1870.

Літературна творчість

Відомий також як поет, автор збірки віршів «Сопілка Павлуся» (1871).

Чубинський — автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».

Родина

Павло Чубинський із дружиною

Дружина — Катерина Порозова, сестра дружини інженера-цукровара Толпигіна (Чубинський тоді служив у цукроварній фірмі Яхненки|Яхненків і Симиренки|Симиренка). Взяли шлюб 1872 року.[5]

Діти: Олександра — оперна співачка, Чубинський Михайло Павлович|Михайло — професор-криміналіст, Федір — ветеринар і Павло — інженер (залізнична платформа Чубинський (платформа)|Чубинський). Правнук Чубинського Володимир — поет і композитор, був переслідуваний за радянських часів, учинив самогубство.[6]

Премії та нагороди

За свої цінні наукові праці одержав:

  • срібну медаль (1869);
  • другу срібну медаль (1870);
  • золоту медаль від Російського географічного товариства (1873);
  • золоту медаль 2 класу від Міжнародного конгресу в Парижі на Міжнародній Виставці в Парижі (1875);
  • Уваровська премія|Уваровську премію Петербурзька академія наук|Петербурзької академії наук (1879).

Вшанування

  • У 1960-х рр. могилу Павла Чубинського було неофіційно впорядковано за участю окремих представників влади і народного господарства Бориспільщини, незважаючи на те, що у ті часи офіційного засудження «українського буржуазного націоналізму» це могло коштувати їм кар'єри, а то і свободи. Серед іншого цю ініціативу зокрема підтримав і тодішній перший секретар Бориспільського райкому партії Деревець Іван Степанович|Іван Степанович Деревець, про що згадано у книзі спогадів про нього.
  • 1963 р. до 100-річчя українського гімну «Ще не вмерла Україна» Відділ ООЛ видав серію марок, наліпок, франкотипів, поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького, роботи митця Бідняк Микола Петрович|Миколи Бідняка.[7]
  • На будинку колишньої гімназії у Києві, де навчався П. Чубинський, встановлена меморіальна дошка.
  • У 1994 р. в селі Чубинське засновано ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Хутір Чубинського».
  • 20 липня 2000 року Постановою Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України № 1144 Бориспільський НВК "Ліцей "Дизайн-освіта" імені П. Чубинського - спеціалізована школа I-III ступенів"|Бориспільському ліцею «Дизайн-освіта» було присвоєно ім'я Павло Чубинський|Павла Чубинського.[8] До 165-ї річниці від дня народження П.Чубинського у ліцеї був відкритий перший в Україні музей-кімната Павла Чубинського. Випускник ліцею 2001 року Юрій Цілик створив унікальне (єдине в Україні) «Мультимедійне зібрання матеріалів про життєвий шлях і творчість П. П. Чубинського», за що отримав перше місце на Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів у рамках Малої академії наук.
  • У 2001 р. в Борисполі було встановлено пам'ятник.
  • В 2015 році в Києві з'явилася Вулиця Павла Чубинського (Київ)|вулиця Павла Чубинського, в 2016-му — Провулок Павла Чубинського (Житомир)|провулок в Житомирі та вулиця у Кривому Розі[9].
  • Заснована Всеукраїнська премія імені Павла Чубинського, а також премія Чубинського від Бориспільської міської ради.
  • Восени 2016 року на будинку в с. Мліїв|Млієві (нині Городищенський район|Городищенського району Черкаська область|Черкаської області), де з 1870 по 1873 рік проживав Павло Чубинський, встановили пам'ятну дошку.[10]
  • У червні 1999 року засновано Міжнародне Товариство ім. Павла Чубинського|Internationale Paul Tschubynskyj Gesellschaft
  • 26 січня у Борисполі та 6 квітня у Білій Церкві відбувся «ЧубинськийFEST» (2019)
  • 15 квітня 2020 на Книшовому меморіально-парковому комплексі в Борисполі встановили перший в Україні пам'ятник Павлові Чубинському в повний зріст.[11][12]

Ювілейна монета

Реверс ювілейної монети

14 січня 2009 року Національний банк України увів в обіг ювілейну монету «Павло Чубинський» [13].

На аверсі монети угорі розміщено малий Державний Герб України, праворуч і ліворуч від якого — стилізований рослинний орнамент, у центрі — композиція, що символізує етнографічні дослідження науковця — народні музичні інструменти, гетьманські клейноди тощо, над якою напис — НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, унизу — 2 ГРИВНІ, 2009 та логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети зображено портрет Чубинського в орнаментальному обрамленні та розміщено напис — ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ (угорі півколом), роки життя — 1839 (ліворуч), 1884 (праворуч).

Автор ескізів і моделей — Атаманчук Володимир Борисович|Володимир Атаманчук.

Файл:МД Чубинський Шевченко бул 18.jpg

Меморіальна дошка П. Чубинському на будинку колишньої гімназії у Києві (бульв. Тараса Шевченка, 18), де він навчався (скульптор — Довгань Борис Степанович|Б. С. Довгань)

Галерея

  • Борисполь бюст Павлу Чубинскому.jpg

    Погруддя П. Чубинському в Борисполi

  • Борисполь памятник Чубинскому в парке.jpg

    Пам'ятник П. Чубинському встановлений 15 квітня 2020 року в Книшовому меморіально-парковому комплексі Борисполя

  • Арт-об'єкт "Книга Чубинського" в Борисполі

Див. також

Пісні на слова Павла Чубинського

Вистави за мотивами творів Павла Чубинського

Примітки

  1. ↑ А. Ф. Кистяковский. Павел Платонович Чубинский (род. 15 янв. 1839 г., ум. 14 янв. 1884 г.) // Киевская старина. — 1884. — Февраль. — С. 343—349.
  2. ↑ Історія України-Русі в 19 столітті. Життя, побут і культура, як основа розвитку української самосвідомості та поява товариств «Просвіта», переглянуто 3 липень 2012
  3. ↑ s:ru:Эмский указ|Емський указ, Повний текст Емського указу Шаблон:Ref-ru
  4. ↑ Українська мова. Хрестоматія: в 3 кн. Книга 2 Шаблон:Webarchive. Укладачі: М. Железняк, Г. Козачук; Інститут енциклопедичних досліджень НАН України та Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова — Київ 2014. 252 с. ISBN 978966-02-6934-7 / С.167 — с.171-181 // Михальчук К. П. Нарѣчія, поднарѣчія и говоры Южной Россіи въ связи съ нарѣчіями Галичины / Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ. Юго-Западный отдѣлъ. Материалы и изслѣдованія, собранныя д. чл. П. П. Чубинскимъ. Томъ седьмой съ тремя картами, изданный подъ наблюденіемъ чл.-сотр. П. А. Гильтебрандта. — С.-Петербургъ, 1872.
  5. ↑ Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка» Газета по-українськи
  6. ↑ Павло Чубинський писав вірші «під Шевченка»
  7. ↑ Об'єднання лемків КанадиШаблон:Недоступне посилання
  8. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1144
  9. ↑ Новые названия улиц Кривого Рога. Официальный список!, 2016-05-23, переглянуто 2016-12-10
  10. ↑ Осипенко О. Вшанували Чубинського // Голос України. — 2016. — № 213 (6467) (9 лист.). — С. 16. — (З пошти).
  11. ↑ Пам'ятник Чубинському стане окрасою міста Газета «Вісті», Бориспіль 16.04.2020
  12. ↑ Перший в Україні пам'ятник Чубинському в повний зріст встановлюють у Борисполі youtube.com 15.04.2020
  13. ↑ Ювілейна монета «Павло Чубинський», переглянуто 25 січень 2009

Джерела та література

  • Шаблон:Cite book
  • Н. А. Шип. Чубинський Павло Платонович // Шаблон:ЕІУ
  • Бібліографічний покажчик праць Чубинського / уклав П. Єфименко у «Киевская Старина|Киевской Старине». — 1884. — травень.
  • Шаблон:ЕУ
  • Енциклопедія «Черкащина» / Упорядник Віктор Жадько. — К., 2010. — С. 964—965.
  • Жадько D. Український некрополь. — К., 2005. — С. 330.
  • Шаблон:МСІУ
  • Чередниченко Дмитро Семенович|Чередниченко Д. Павло Чубинський. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2005. — 376 с.; іл. — (Особистість і доба). — ISBN 966-677-001-6.

Література

  • І. Гирич. Чубинський Павло Платонович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.777 ISBN 978-966-611-818-2
  • Народознавець. Павло Чубинський і його доба / А. Зиль. − К. : Казка, 2009. − 396 с. : іл. − Бібліогр. : с. 375−383 (494 назви).− Анот. покажч. імен: с. 385−395. − ISBN 978-966-2163-46-9.

Посилання

Шаблон:Портали

Отримано з http://boryspil.wiki/index.php?title=Чубинський_Павло_Платонович&oldid=285