Відмінності між версіями «Судомора Охрім Іванович»
м |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Судомора Охрім Іванович.jpg|міні|]] | [[Файл:Судомора Охрім Іванович.jpg|міні|]] | ||
Судомора Охрім (Єфрем) Іванович (нар. [[19 березня]] 1889 року в Борисполі - пом. 1968 року в Києві) - художник, графік. Його називали “українським Бердслеєм”<ref>[ | Судомора Охрім (Єфрем) Іванович (нар. [[19 березня]] 1889 року в Борисполі - пом. 1968 року в Києві) - художник, графік. Його називали “українським Бердслеєм”<ref>[http://uartlib.org/exclusive/ohrim-sudomora-ukrayinskyj-berdsli/</Охрім Судомора: український Бердслі] ref> | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
Версія за 10:19, 1 вересня 2021
Судомора Охрім (Єфрем) Іванович (нар. 19 березня 1889 року в Борисполі - пом. 1968 року в Києві) - художник, графік. Його називали “українським Бердслеєм”Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>
Творчий шлях
Оформив книжки:
- "Війна грибів з жуками". Видання товариства “Час” у Києві, (1919).
- "Прибидашка". Видання товариства “Час” у Києві, (1920).
- "Сам собі пан" Бориса Грінченка (1924);
- "Кобзар" Тараса Шевченка, (1927);
- "Сійся, родися, жито, пшениця" Остапа Вишні (1929);
- "Роман Завадович. Про двох цапків. Дві козочки". Торонто, 1968.
Автор ілюстрацій до творів Олександра Пушкіна, Наталі Забіли, до українських народних казок («Кирило Кожум'яка»). Виконав низку плакатів, зокрема «Гей сюди, дівчата живо...!» (початок 1920-х).
Репресії
У 1949 році художника засудили на 25 років за малюнок на Йосипа Сталіна, у котрого руки були в крові. Після смерті Сталіна, був звільнений за амністією. В членах Спілки художників не поновлювався
За інформацією онука Олега, Охрім Іванович з 1955 року проживав з дружиною П. Є. Судоморою, сином Юрієм та дочкою Катериною в Києві в будинку на провулку Воздвиженському. Помер у 1968 року і похований на Печерському (Звіринецькому) кладовищі.
