Халамай Микола Володимирович
Халамай Микола Володимирович (народився 1 січня 1951 у селі Велицьк на Волині - помер 19 липня 2022 у Бориспілі)- композитор, поет, диригент, художній керівник народного аматорського хору «Червона калина» ім. В. Денисенка, автор музики Гімну міста Борисполя.
Життєвий шлях
Творчий шлях розпочався з баяну за 15 карбованців, що подарував майбутньому таланту батько.
Бабуся Люба мала гарний голос та ще й грала на баяні і зачаровувала малого Миколку тим незвичайним дійством. Він самотужки навчився грати і так прикипів до того інструменту, що з ним не розлучався. А навчаючись у школі дивував своєю грою і однокласників, і вчителів.
Згодом (приблизно в 12-14 років) зміг сам собі придбати новий баян "Полісся". Після закінчення школи замовив новий баян з Тули. Заради цієї покупки, батько Миколи Халамая був вимушений продати корову та двох свиней.
Тож після закінчення десятирічки у 1967 р. іншого вибору, як вступити, до Луцького культурно-освітнього училища не було. Навчання перервав, бо у 1969-1971 р.р. була служба в армії. І вже після продовжив навчання в училищі, яке закінчив у 1973 р. Микола вирішив, що цієї освіти для нього недостатньо. Того ж року він вступає на заочне відділення Київського державного інституту культури імені О.Є.Корнійчука.
А свою трудову діяльність розпочав і того раніше. Маючи неабиякий хист до музики, володіючи гарним голосом, кращого культпрацівника не треба було й шукати. Так, у 1967 р., коли юнаку виповнилося лише 16 років, його взяли на посаду, і не просто баяністом, а художнім керівником не якогось там сільського, а Ратнівського районного будинку культури, що на Волині. Правду кажуть, освіта освітою, а як Бог не дасть таланту, то й та не допоможе. Господь щедро обдарував Миколу. Вмів грати практично на всіх музичних інструментах… і на духових також.
Уже з 1968 р. працює директором Заболотівського БК Ратнівського району.
Микола Халамай свої знання і свій талант щедро, з великою любов’ю передавав дітям. Був викладачем по класу баяна Ратнівської дитячої музичної школи.
А в 1977 р. керівництво Федерації профспілок України запропонувало йому стати художнім керівником народного оркестру Лубенського РБК Полтавської області. 1978 р. Миколу Халамая призначають завідуючим Лубенським міським відділом культури. Плодотворними і творчо наповненими були 8 років його діяльності на Полтавщині. Де з’являвся Халамай, там відбувалася феєрія пісенного мистецтва, відкривалися нові таланти, там виростала школа Митця.
Миколу Володимировича добре знали в культурно-мистецьких колах України. Бо він був не тільки талановитим хормейстером і вчителем, а ще й співаком, поетом-піснярем, композитором, оранжувальником, диригентом і умілим керівником-організатором.
На його долю випало очолювати і БК Миронівського інституту пшениці у Київській області. Так уже траплялося, що там, де потрібно було підняти на належний рівень культурно-мистецьку роботу, Халамай залюбки брався за неї. І, без сумніву, він би не покинув зі своєю сім’єю той край, якби не Чорнобильська трагедія і Миронівський район не потрапив у небезпечну зону. Та здоров’я дітей було для нього важливіше, ніж вся його велика культурна революція в Миронівці.
Та все ж епогеєм творчої діяльності Халамая стала для нього Бориспільщина, куди знову його направила працювати Федерація профспілок України. 1988 – 1992 р.р. – Микола Володимирович – директор БК профкому Старинської птахофабрики, село Мирне. Жартує, що відразу погодився, ажде там були смачні індики[1]. Тут компрозитор затримався на довгі 10 років. Саме цей період у культурному житті відбувся справжній бум.
Разом зі своєю дружиною Наталією Лебедєвою вони дали нове, свіже дихання найбільшому у районі БК. Його двері не зачинялися. Їх ентузіазм і творча енергія захопила мирненців. Були створені і з успіхом працювали клуби сімейного відпочинку «Мрія» та «Надія», дитячий музичний театр, хореографічний гурток, два духових оркестри, ансамбль бандуристів.
Творчий доробок
Микола Володимирович півстоліття присвятив утвердженню й популяризації української пісні: написав понад 100 композицій, очолював понад десять хорів та ансамблів.
Все починалося з хору «Серпокрилець», що першим в Київській області здобув звання «народного». Тоді М. Халамаю вдалося сформувати колектив з понад 50 осіб, які виконували пісні в п’ятиголосся. Таким чином він продовжив справу засновника славетного творчого колективу Віктора Васильовича Луценка, такого ж талановитого і відданого хоровому співу Митця.
Миколою Володимировичем можна було тільки дивуватися і не переставати захоплюватися. Вже на той час його творчим надбанням стали десятки аматорських хорових колективів в Україні, яким було присвоєння звання народних. Поряд з цим він плідно співпрацює з відомими українськими поетами -піснярами – М. Луківом, Г. Чубач, С. Галябардою, Д. Луценком, Л. Золотоношею, С. Кулик та багатьма іншими. На їх вірші пише музику. І сам пише поетичні твори, які стають піснями, гімнами. Халамай – автор музики Гімну Борисполя та музики й слів Гімну ДМА «Бориспіль».
Здавалось би, людина себе реалізувала. Та де там. М. Халамай виявився невтомним і плодючим, як і сама наша українська земля. Він створює все нові і нові творчі колективи не тільки у Мирному, а й в інших селах Бориспільського району – Малих Єрківцях, Старому, Васильках, Сошникові, Любарцях, Тарасівці та місті Бориспіль. Не інакше, як вищим пілотажем, було створення ним аматорського хору ДМА «Бориспіль», якій за короткий час здобув звання народного. Визнання і популярність мав і народний аматорський хор "Червона калина" імені Володимира Денисенка (м. Бориспіль), яким талановито й професійно керував Халамай. Його аматорські ансамблі – «Дивограй» (с. Малі Єрківці), «Родина» (с. Мирне), «Криниченька» (с. Сошників) теж заслужили звання народних.
А народний аматорський ансамбль сімейних пар «Родина» став перлиною творчості Митця. У 90-х роках за ініціативи Міністерств України – соціальної політики, у справах сім’ї, молоді і спорту, культури, освіти було здійснено культурно-пропагандистське турне за здоровий спосіб життя по містах Західної України за участю «Родини». Тоді цей творчий колектив вразив слухачів своєю високою майстерністю виконання і репертуаром аж до зізнання закарпатців, що не повірили б, якби не почули, що на Київщині так талановито і колоритно співають українські пісні. На що у відповідь цікавим Халамай з гумором відповів: «Ми не тільки знаємо, любимо і співаємо нашу українську пісню, а ще й український борщ з пампушками готуємо і добре смакуємо».
Незабутніми залишилися виступи його творчих колективів на сценах Національного палацу мистецтв «України», на Майдані Незалежності, в багатьох містах і селах України.
Після цього М.Халамай написав музику до гімну Борисполя[2]. Тільки прочитав текст майбутнього гімну, у голові відразу почали складатися ноти. Як створилась музика? За 10 хвилин. На жаль, Світлана Кулик (автор слів гімну Борисполя) так і не почула музики... трагічно загинула в дорожній катастрофі, повертаючись з відпустки. Окрім Борисполя, М.Халамай написав музику ще до декількох гімнів селищ нашого району.
Микола Володимирович Халамай є автором гімну Міжнароного аеропорту "Бориспіль", міста Бориспіль, села Мирне, села Любарці, села Васильків та села Сошників (Київська область).
У 2018 р. вийшла його збірка пісень «Посіємо квіти доброти». Це безцінний матеріал для народних хорів та вокальних ансамблів, яким користуються його колеги по всій Україні[3].
Нагороди
За популяризацію української народної творчості, за вагомий внесок у скарбницю духовності нашого народу Микола Володимирович був нагороджений багатьма дипломами всеукраїнських, обласних та районних конкурсів, почесними грамотами й подяками.
В 2007 р. Федерацією профспілок України - Почесним Знаком «За досягнення в аматорському мистецтві»
А в 2018 р. Бориспільською РДА та Бориспільською районною радою – нагрудним Знаком «За заслуги перед громадою Бориспільського району».
Родина
Дружина Наталія Лебедєва та 2 діток - син Сергій та дочка Ірина.
