Засенко Петро Петрович
Засенко Петро́ Петро́вич (н ародився 22 травня 1936, у селі Любарці, Бориспільського району) — український поет та перекладач, член Спілки письменників України
Життєпис
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Друкуватися почав 1955 року.
Працював редактором та завідувачем редакції поезії та першої книжки у видавництві «Молодь» (1961–1970 рр.), старшим редактором у видавництвах «Музична Україна» та «Веселка», референтом в апараті Спілки письменників України.
За СРСР звинувачувався у «хуторянстві».
З вересня 1983 і по 2011 рік — в журналі «Київ» завідує відділом поезії.
Обирався секретарем Національної спілки письменників України, членом Ради і Президії НСПУ, а також головою Всеукраїнської приймальної комісії Спілки (2001–2011 рр.)
Ім’я Петра Засенка як учасника руху шістдесятництва занесене в енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990».
На знак визнання видатного внеску в прогрес XX сторіччя отримав Почесний диплом, який засвідчує, що Петро Засенко є серед осіб, чия біографія включена до довідника «Життя славетних» та видань Американського Біографічного Інституту.
Був близьким товаришем поета-шістдесятника, члена Національної спілки письменників Бориса Мамайсура
Творчий доробок
Є автором таких книг:
- 1962 — збірки поезій «Зірниця», видавництво «Молодь»,
- 1965 — «На ярмарку вітрів»,
- 1969 — «Князівство трав»,
- 1986 — «Косовиця», видавництво «Дніпро»,
- 1966 - нарису «Троянди Паміру», «Молодь».
Збірку «Князівство трав» радянська влада знищила — весь надрукований тираж, Засенка звинуватили в націоналізмі, звільнено з роботи. Його ім'я занесли до «чорних списків» із забороною виступів і можливісті друкуватися.
Його твори перекладені болгарською, російською, білоруською, польською, казахською, грузинською, литовською, латвійською, арабською, румунською, молдавською, монгольською та іншими мовами.
У перекладах Петра Засенка українською мовою вийшли збірки віршів Я. Коласа «Савось-бешкетник» (з білоруської), Г. Вієру «Лічилочки» та «Мамина пісня» (з молдавської), М. Агзама «Кишеня горіхів» (з узбецької), Г. Акопяна «Пісні відваги й любові» (з вірменської, спільно з В. Кочевським), книги Р. Гамзатова «Родинне вогнище», «Земле моя», «Пісні гір» (з аварської, разом із Д. Павличком), З. Гамсахурдії «Твою молитву прийме Бог» (з грузинської, у співавторстві з П. Осадчуком), Ж. Жабаєва «Дорога в степу» (з казахської).
Петро Засенко провів скрупульозні текстологічні дослідження рукописів Григора Тютюнника: з них було знято втручання радянської цензури. Упорядкував книги вибраного Григора Тютюнника «Холодна м'ята» (2009) — із серії «Українська класика».
Яскравий представник «тихої лірики».
Творчість Петра Засенка розглядається в школах України в оглядових темах, розділі «Поети-шістдесятники», вивчається в навчальних закладах Бориспільщини в курсі української літератури («Розділ «Література рідного краю») відповідно до програми «Літературна Бориспільщина» (2009).
Значну увагу приділяє Петро Засенко краєзнавству. Це, зокрема, спогади про земляків, побратимів по перу Василя Швеця, Олеся Бердника, Миколу Карпенка, Олексу Засенка, Миколу Шостака, дослідження «Над посивілою Альтою (до історії Любарецької школи)».
Нагороди
- 1986 — нагороджений Грамотою Президії ВР УРСР,
- 1998 — лауреат премії ім. А. Малишка,
- 2006 - заслужений працівник культури України
- Лауреат літературних премій імені П. Тичини, А. Малишка, П. Чубинського, В. Булаєнка, Всеукраїнського фонду Тараса Шевченка.
- Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (1986)
- Нагороджений медаллю Святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви Київського Патріархату.
