Вороньківська сотня

Вороньківська сотня — козацька сотня, адміністративно-територіальна та військова одиниця Переяславського полку в добу Гетьманщини з центром у містечку Вороньків.

Історія

Уперше згадана як військово-територіальний підрозділ Війська Запорозького у Зборівському реєстрі, що датується 16 жовтня 1649 року. За цим реєстром до сотні належав 101 козак. Весь час існування перебувала у складі Переяславського полку.

1750 року до сотні належали такі населені пункти: Вишеньки, Вороньків, Глибоке, Гнідин, Жереб'ятин, Кальне, Койлів, Проців, Ревний, Рогозів, Рудяків, Сальків, Софіївка, Старе. Згідно з описом 1765–1769 років, до сотні належали вже такі населені пункти: Вороньків, містечко; Глибоке, село; Гусинці, хутір; Кальне, селище; Рогозів, село; Рудяків, село; Софіївка, селище; Старе, село.

Після ліквідації сотні у 1782 році її склад включено до Київського повіту Київського намісництва.

Згадка про Вороньківську сотню Переяславського полку з'являється у 1919 році, коли козаки під проводом отамана Івана Черпака-Штурби дали бій більшовикам на річці Трубіж, неподалік Баришівки 4 лютого 1919 року.,