Відмінності між версіями «Зюзькін Олександр Дмитрович»

Матеріал з Енциклопедія Бориспільщини
м
 
(Не показані 8 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Зюзькін Олександр Дмитрович.jpg|міні|Зюзькін Олександр Дмитрович]]
[[Файл:Зюзькін Олександр Дмитрович.jpg|міні|Зюзькін Олександр Дмитрович]]
'''Зюзькін Олександр Дмитрович''' -(09 лютого 1943, с. Молотовка Кокчетав. обл., Казахстан - 28грудня 2016 Велика Олександрівка [[Бориспільський район|Бориспільського району]]) український хоровий диригент, музично-громадський діяч, народний артист України.
 
'''Зюзькін Олександр Дмитрович''' ([[9 лютого]] [[1943]], с. Молотовка Кокчетав у Казахстані — [[28 грудня]] [[2016]], с. [[Велика Олександрівка]] [[Бориспільський район|Бориспільського району]]) український хоровий диригент, музично-громадський діяч, народний артист України.


== Життєвий шлях ==
== Життєвий шлях ==


Народився в Казахстані. У 1975 році закінінчив Далекосхідний ін-т мисткцтв, де відтоді й викладав. У 1980 переїхав до України
Народився в Казахстані.  
Після школи і служби в армії з 1965 по 1969 рік навчався в Петропавлівськ-Камчатському обласному музичному училищі на відділі хорового диригування.
У 1975 році закінінчив Далекосхідний ін-т мистецтв і протягом 4-х років працював у ньому викладачем кафедри історії музики. За час роботи в Інституті написав ряд наукових статей, у яких досліджував середньовічну музику Київської Русі і Скандинавії. У 1980 переїхав до України
 
У день смерті о 16:00 – саме в цей час перестало битися серце Олександра Дмитровича, - відбувається концерт пам'яті<ref name="">[https://www.youtube.com/watch?v=6SkpKjPt_Wk]Концерт пам'ять народного артиста України Олександра Зюзькіна </ref>.


== Творчий шлях ==
== Творчий шлях ==


З 1980 працював з самодіяльними хоровими колективами та викладав музику в школах Бориспільського району Київської області.
У 1980 разом з родиною повернувся в Україну, оселившись спочатку в Києві, а згодом – у с. Велика Олександрівка Бориспільського району. Працював з самодіяльними хоровими колективами та викладав музику в школах Бориспільського району Київської області.


1987—1989 — директор Дитячої музичної школи в м. Борисполі.
1987—1989 — директор Дитячої музичної школи в м. Борисполі.


1989 у с. Велика Олександрівка Бориспільського району створив та очолив академічний хоровий колектив, який з 1991 року став народною академічною хоровою капелою ім. П. Чубинського.
1989 у с. Велика Олександрівка Бориспільського району створив та очолив академічний хоровий колектив, який з 1991 року став народною академічною хоровою капелою ім. П. Чубинського.Метою колективу є не тільки популяризація музичного мистецтва та активна концертна діяльність в Україні, а й прагнення познайомити інші народи з багатою українською музичною культурою. Основу репертуару складають твори українських композиторів М. Березовського, Д. Бортнянського, М. Леонтовича, М. Лисенка, К. Стеценка, Б. Лятошинського, М. Колесси, М. Скорика, Л. Дичко. Важливе місце займають обробки українських народних пісень та пісень народів світу. У творчому доробку капели також твори російських композиторів П. Чайковського, С. Рахманінова, О. Архангельського, М. Глінки, О. Свєшнікова, В. Шебаліна. Західноєвропейська музика представлена творами А. Вівальді, Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Дж. Россіні, Р. Шумана.
 
Однією з перших на Київщині капела виконала пісні "Червона калина" та "Ще не вмерла Україна" під час відкриття пам’ятного хреста ( тоді ще дерев’яного) на могилі [[Чубинський Павло Платонович|П. Чубинського]] у Борисполі.


З капелою, яка стала лауреатом багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів, володарем бронзової медалі 5-ї Всесвітньої хорової олімпіади в австрійському м. Ґрац, гастролював в багатьох країнах світу.
Творчі досягнення колективу отримали високу оцінку експертів та членів журі України та світу. Адже Народна академічна хорова капела ім. П. Чубинського під керівництвом О. Д. Зюзькіна – унікальний колектив з високим рівнем виконавської майстерності – неодноразово ставала переможцем, призером і лауреатом більше 20-ти всеукраїнських та міжнародних конкурсів, фестивалів, олімпіад (володар бронзової медалі 5-ї Всесвітньої хорової олімпіади в австрійському м. Ґрац), концертна діяльність якої зачаровувала Україну, Росію, Білорусь, Литву, Естонію, Фінляндію, Польщу, Італію, Німеччину, Грецію, США та багато інших країн.


Також з 1990 очолював створену ним же Великоолександрівську школу мистецтв та ремесел.
Також з 1990 очолював створену ним же Великоолександрівську школу мистецтв та ремесел.


З 2007 — диригент та художній керівник Бориспільського муніципального камерного хору.
У 2007 р. з ініціативи міського голови Борисполя [[Федорчук Анатолій Соловойвич|Анатолія Федорчука]] було створено Муніципальний камерний хор, художнім керівником і диригентом якого став  Олександр Зюзькін.
 
У 2011 році колективу присвоєно почесне звання "народний". За роки свого існування колектив опанував великий і різноманітний репертуар, основу якого складають твори української, російської та західноєвропейської хорової класики. Камерний хор бере активну участь у творчому житті міста, масових заходах та святкових літургіях. Підготував та провів ряд моно-тематичних концертів, зокрема "Георгій Свиридов", " Петро Чайковський", "Павло Чубинський і його доба", "В.А. Моцарт. Реквієм", "Духовна музика православної церкви".
 
У 2010 р. камерний хор став лауреатом VI всеукраїнського конкурсу імені Миколи Леонтовича (м. Київ) та ІІ міжнародного конкурсу православної духовної музики CREDO (м. Таллінн, Естонія), у 2011-му був учасником І міжнародного театрального фестивалю "Булгаківська весна" (м. Буча).


== Нагороди ==
== Нагороди ==
 
* 1998 - лауреат Всеукраїнської акції "Золота фортуна" в номінації "Кращий працівник культури Київської області"<ref name="">[http://boryspil.rayrada.org.ua/news/1640435174/]Пам’яті Великого Маестро </ref>.
1999 — заслужений артист України<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/865/99]Указ президерта України Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва Київської області </ref>
* 1999 — заслужений артист України<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/865/99]Указ президерта України Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва Київської області </ref>
2008 — кавалер Ордену «За заслуги» 3-й ступеня<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/2008#Text]Указ президерта України Про відзначення державними нагородами України </ref>
* 2003  – лауреат першої обласної музичної премії<ref name="">[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3559885084025174&id=616501395030239]Особистості: Бориспільський державний історичний музей </ref>.
2015 — народний артист України<ref name="">[https://www.president.gov.ua/documents/6322015-19552]Указ президерта України №632/2015 </ref>
* 2008 — кавалер Ордену «За заслуги» 3-й ступеня<ref name="">[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/266/2008#Text]Указ президерта України Про відзначення державними нагородами України </ref> і в тому ж році рішенням Бориспільської райдержадміністрації присвоєно звання "Почесний громадянин Бориспільського району".
* 2015 — народний артист України<ref name="">[https://www.president.gov.ua/documents/6322015-19552]Указ президерта України №632/2015 </ref>


== Примітки ==
== Примітки ==
{{Примітки}}
{{Примітки}}
[[Категорія:Велика Олександрівка]]
[[Категорія:Люди З]]
[[Категорія:Освіта‎]]
[[Категорія:Наука]]

Поточна версія на 18:57, 7 лютого 2022

Зюзькін Олександр Дмитрович

Зюзькін Олександр Дмитрович (9 лютого 1943, с. Молотовка Кокчетав у Казахстані — 28 грудня 2016, с. Велика Олександрівка Бориспільського району) — український хоровий диригент, музично-громадський діяч, народний артист України.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Народився в Казахстані. Після школи і служби в армії з 1965 по 1969 рік навчався в Петропавлівськ-Камчатському обласному музичному училищі на відділі хорового диригування. У 1975 році закінінчив Далекосхідний ін-т мистецтв і протягом 4-х років працював у ньому викладачем кафедри історії музики. За час роботи в Інституті написав ряд наукових статей, у яких досліджував середньовічну музику Київської Русі і Скандинавії. У 1980 переїхав до України

У день смерті о 16:00 – саме в цей час перестало битися серце Олександра Дмитровича, - відбувається концерт пам'яті[1].

Творчий шлях[ред. | ред. код]

У 1980 разом з родиною повернувся в Україну, оселившись спочатку в Києві, а згодом – у с. Велика Олександрівка Бориспільського району. Працював з самодіяльними хоровими колективами та викладав музику в школах Бориспільського району Київської області.

1987—1989 — директор Дитячої музичної школи в м. Борисполі.

1989 у с. Велика Олександрівка Бориспільського району створив та очолив академічний хоровий колектив, який з 1991 року став народною академічною хоровою капелою ім. П. Чубинського.Метою колективу є не тільки популяризація музичного мистецтва та активна концертна діяльність в Україні, а й прагнення познайомити інші народи з багатою українською музичною культурою. Основу репертуару складають твори українських композиторів М. Березовського, Д. Бортнянського, М. Леонтовича, М. Лисенка, К. Стеценка, Б. Лятошинського, М. Колесси, М. Скорика, Л. Дичко. Важливе місце займають обробки українських народних пісень та пісень народів світу. У творчому доробку капели також твори російських композиторів П. Чайковського, С. Рахманінова, О. Архангельського, М. Глінки, О. Свєшнікова, В. Шебаліна. Західноєвропейська музика представлена творами А. Вівальді, Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Дж. Россіні, Р. Шумана.

Однією з перших на Київщині капела виконала пісні "Червона калина" та "Ще не вмерла Україна" під час відкриття пам’ятного хреста ( тоді ще дерев’яного) на могилі П. Чубинського у Борисполі.

Творчі досягнення колективу отримали високу оцінку експертів та членів журі України та світу. Адже Народна академічна хорова капела ім. П. Чубинського під керівництвом О. Д. Зюзькіна – унікальний колектив з високим рівнем виконавської майстерності – неодноразово ставала переможцем, призером і лауреатом більше 20-ти всеукраїнських та міжнародних конкурсів, фестивалів, олімпіад (володар бронзової медалі 5-ї Всесвітньої хорової олімпіади в австрійському м. Ґрац), концертна діяльність якої зачаровувала Україну, Росію, Білорусь, Литву, Естонію, Фінляндію, Польщу, Італію, Німеччину, Грецію, США та багато інших країн.

Також з 1990 очолював створену ним же Великоолександрівську школу мистецтв та ремесел.

У 2007 р. з ініціативи міського голови Борисполя Анатолія Федорчука було створено Муніципальний камерний хор, художнім керівником і диригентом якого став Олександр Зюзькін.

У 2011 році колективу присвоєно почесне звання "народний". За роки свого існування колектив опанував великий і різноманітний репертуар, основу якого складають твори української, російської та західноєвропейської хорової класики. Камерний хор бере активну участь у творчому житті міста, масових заходах та святкових літургіях. Підготував та провів ряд моно-тематичних концертів, зокрема "Георгій Свиридов", " Петро Чайковський", "Павло Чубинський і його доба", "В.А. Моцарт. Реквієм", "Духовна музика православної церкви".

У 2010 р. камерний хор став лауреатом VI всеукраїнського конкурсу імені Миколи Леонтовича (м. Київ) та ІІ міжнародного конкурсу православної духовної музики CREDO (м. Таллінн, Естонія), у 2011-му був учасником І міжнародного театрального фестивалю "Булгаківська весна" (м. Буча).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1998 - лауреат Всеукраїнської акції "Золота фортуна" в номінації "Кращий працівник культури Київської області"[2].
  • 1999 — заслужений артист України[3]
  • 2003 – лауреат першої обласної музичної премії[4].
  • 2008 — кавалер Ордену «За заслуги» 3-й ступеня[5] і в тому ж році рішенням Бориспільської райдержадміністрації присвоєно звання "Почесний громадянин Бориспільського району".
  • 2015 — народний артист України[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1]Концерт пам'ять народного артиста України Олександра Зюзькіна
  2. [2]Пам’яті Великого Маестро
  3. [3]Указ президерта України Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва Київської області
  4. [4]Особистості: Бориспільський державний історичний музей
  5. [5]Указ президерта України Про відзначення державними нагородами України
  6. [6]Указ президерта України №632/2015