Мамайсур Борис Сергійович

Мамайсур Борис Сергійович - (народився 15 серпня 1938 у елі Сенькове Куп'янського району Харківської області, а помер 19 жовтня 2003 у місті Хмельницький, де і похований) — поет-шістдесятник, член Національної спілки письменників України з 1999 року.

Життєпис

У 1944 році батьки Бориса Мамайсура переїхали у село Вороньків Бориспільського району Київської області. Тут закінчив десятирічку.

Працював в редакції Бориспільської районної газети. Згодом поступив в Харківський бібліотечний інститут, якого закінчив 1962 року.

Борис Мамайсур з 1985 року жив у місті Хмельницькому, де й помер 19 жовтня 2003 року.

Творчий доробок

У 1962 році вірші Бориса Мамайсура надруковано в колективному збірнику «Щасливої дороги!», на них звернув увагу Максим Рильський й процитував у передмові «Весняне зілля». Наступного року в Держлітвидаві України виходить збірка поезій Бориса Мамайсура з риторичною назвою «Чи буде шторм?». Згодом, дослідники назвуть його "поетом із штормової хвилі". Працював в бібліотеці імені КПРС (нині Парламентська бібліотека).

У результаті важкої хвороби — з 1965 року перебував на пенсії, але не полишав віршувати. Неодноразово бував на квартирі Івана Світличного, листувався з ним.

1965 року в Празі чеською мовою надруковано колективну збірку «Mlada sovetska poezie: ukrajinsti basnici» (Молода українська поезія: українські поети), до якої увійшли й вірші Б.Мамайсура. В. Стус у «Най будем щирі…», розкритикувавши публіцистичність його поезії, наприкінці залишає нам трохи упевненості: «Б. Мамайсур тільки починається».

І лише 1997 року в київському видавництві «Сфера» з'являється нова збірка віршів «Другий початок» з передмовою Івана Дзюби. Третя Мамайсурова збірка «Йди і говори» (2006) вийшла посмертно завдяки старанням письменників М. Карпенка і Петра Засенка, які зберігали його неопубліковані раніше вірші.