Судомора Охрім Іванович

Матеріал з Енциклопедія Бориспільщини
Судомора Охрім

Судомора Охрім (Єфрем) Іванович (нар. 19 березня 1889 року в Борисполі - пом. 1968 року в Києві) - художник, графік

Життєпис

У 1904—1907 роках вчився в іконописній майстерні Києво-Печерської Лаври у класі Івана Їжакевича і у 1907—1913 роках в Київському художньому училищі.

З 1913 року працював у книжковій графіці, ілюстрував дитячі книжки для київських (пізніше віденських і празьких) видавництв «Час», «Дніпросоюз», «Дзвін», «Вернигора»; у 1913—1914 роках оформлював журнал «Сяйво» і численні дитячі казки (серед інших «Війна грибів з жуками», 1919). З 1924 року працював у харківських і київських видавництвах «Шлях Освіти», «Книгоспілка», «Радянське Село» (1924—1934), «Радянська Школа» (1935—1941), журналах «Жовтень» і «Піонерія».

1941—1943 роках працював у видавництві газети «Нове українське слово», яка виходила під час окупації в Харкові. 1943 року переїхав до Львова й у виданнях Українського Видавництва ілюстрував журнал «Малі Друзі» і дитячі казки.

У 1945—1948 працював у Харківському обласному книжково-газетному видавництві, згодом у Сільгоспвидаві УРСР та «Радянській Школі». [1]

Творчий шлях

Оформив книжки:

  • «Сам собі пан» Бориса Грінченка (1924);
  • «Кобзар» Тараса Шевченка, (1927);
  • «Сійся, родися, жито, пшениця» Остапа Вишні (1929);

Автор ілюстрацій до творів Олександра Пушкіна, Наталі Забіли, до українських народних казок («Кирило Кожум'яка»). Виконав низку плакатів, зокрема «Гей сюди, дівчата живо...!» (початок 1920-х).

Репресії

У 1949 році художника засудили на 25 років за малюнок на Йосипа Сталіна, у котрого руки були в крові. Був амністований у 1955 році.

За інформацією онука Олега, Охрім Іванович з 1955 року проживав з дружиною П. Є. Судоморою, сином Юрієм та дочкою Катериною в Києві в будинку на провулку Воздвиженському. Помер у 1968 року і похований на Печерському (Звіринецькому) кладовищі.

Примітки