Редагування Халамай Микола Володимирович

[[Файл:Халамай Микола Володимирович.jpg|міні|Халамай Микола Володимирович]]

'''Халамай Микола Володимирович'''  (народився [[1 січня]] [[1951]] у селі [[Велицьк]] на Волині - помер [[19 липня]] [[2022]] у [[Бориспіль|Бориспілі]])- композитор, поет, диригент, художній керівник народного аматорського хору «Червона калина» ім. В. Денисенка, автор музики Гімну міста Борисполя.   

== Життєвий шлях ==

Творчий шлях розпочався з баяну за 15 карбованців, що подарував майбутньому таланту батько. 

Бабуся Люба мала гарний голос та ще й грала на баяні і зачаровувала малого Миколку тим незвичайним дійством. Він самотужки навчився грати і так прикипів до того інструменту, що з ним не розлучався. А навчаючись у школі дивував своєю грою і однокласників, і вчителів.

Згодом (приблизно в 12-14 років) зміг сам собі придбати новий баян "Полісся". Після закінчення школи замовив новий баян з Тули. Заради цієї покупки, батько Миколи Халамая був вимушений продати корову та двох свиней.

Тож після  закінчення  десятирічки  у  1967 р. іншого  вибору, як  вступити, до Луцького культурно-освітнього училища не було. Навчання перервав, бо у 1969-1971 р.р. була служба в армії. І вже після продовжив  навчання в училищі, яке закінчив у 1973 р. Микола вирішив, що цієї освіти для нього недостатньо. Того ж року він вступає на заочне відділення Київського державного інституту культури імені О.Є.Корнійчука. 

А свою трудову діяльність розпочав і того раніше. Маючи неабиякий хист до музики, володіючи гарним голосом, кращого культпрацівника не треба було й шукати. Так, у 1967 р., коли юнаку виповнилося лише 16 років, його взяли на посаду, і не просто баяністом, а художнім керівником не якогось там сільського, а Ратнівського районного будинку культури, що на Волині. Правду кажуть, освіта освітою, а як Бог не дасть таланту, то й та не допоможе. Господь щедро обдарував Миколу. Вмів грати практично на всіх музичних інструментах… і на духових також.

Уже з 1968 р. працює директором Заболотівського БК Ратнівського району.

Микола Халамай свої знання і свій талант щедро, з великою любов’ю передавав дітям. Був викладачем по класу баяна Ратнівської дитячої музичної школи.

А в 1977 р. керівництво Федерації профспілок України запропонувало йому стати художнім керівником народного оркестру Лубенського РБК Полтавської області. 1978 р. Миколу Халамая призначають завідуючим Лубенським міським відділом культури. Плодотворними і творчо наповненими були 8 років його діяльності на Полтавщині. Де з’являвся Халамай, там відбувалася феєрія пісенного мистецтва, відкривалися нові таланти, там виростала школа Митця.

Миколу Володимировича добре знали в культурно-мистецьких колах України. Бо він був не тільки талановитим хормейстером і вчителем, а ще й співаком, поетом-піснярем, композитором, оранжувальником, диригентом і умілим керівником-організатором.

На його долю випало очолювати і БК Миронівського інституту пшениці у Київській області. Так уже траплялося, що там, де потрібно було підняти на належний рівень культурно-мистецьку роботу, Халамай залюбки брався за неї. І, без сумніву, він би не покинув зі своєю сім’єю той край, якби не Чорнобильська трагедія і Миронівський район не потрапив у небезпечну зону. Та здоров’я дітей було для нього важливіше, ніж вся його велика культурна революція в Миронівці.

Та все ж епогеєм творчої діяльності Халамая стала для нього Бориспільщина, куди знову його направила працювати Федерація профспілок України. 1988 – 1992 р.р. – Микола Володимирович – директор БК профкому Старинської птахофабрики, село Мирне.  Жартує, що відразу погодився, ажде там були смачні індики<ref name="">[https://www.facebook.com/1000celebrities/posts/2353304298268164/] 1000 особистостей Борисполи</ref>. Тут компрозитор затримався на довгі 10 років. Саме цей період у культурному житті відбувся справжній бум. 

Разом зі своєю дружиною Наталією Лебедєвою вони дали нове, свіже дихання найбільшому у районі БК. Його двері не зачинялися. Їх ентузіазм і творча енергія захопила мирненців. Були створені і з успіхом працювали клуби сімейного відпочинку «Мрія» та «Надія», дитячий музичний театр, хореографічний гурток, два духових оркестри, ансамбль бандуристів. 

== Творчий доробок ==

Микола Володимирович півстоліття присвятив утвердженню й популяризації української пісні: написав понад 100 композицій, очолював понад десять хорів та ансамблів.    

Все починалося з хору «Серпокрилець», що першим в Київській області здобув звання «народного». Тоді М. Халамаю вдалося сформувати колектив з понад 50 осіб, які виконували пісні в п’ятиголосся. Таким чином він продовжив справу засновника славетного творчого колективу Віктора Васильовича Луценка, такого ж талановитого і відданого хоровому співу Митця. 

Миколою Володимировичем можна було тільки дивуватися і не переставати захоплюватися. Вже на той час його творчим надбанням стали десятки аматорських хорових колективів в Україні, яким було присвоєння звання народних. Поряд з цим він плідно співпрацює з відомими українськими поетами -піснярами – М. Луківом, Г. Чубач, С. Галябардою, Д. Луценком, Л. Золотоношею, С. Кулик та багатьма іншими. На їх вірші пише музику. І сам пише поетичні твори, які стають піснями, гімнами. Халамай – автор музики Гімну Борисполя та музики й слів Гімну ДМА «Бориспіль».

 Здавалось би, людина себе реалізувала. Та де там. М. Халамай виявився невтомним і плодючим, як і сама наша українська земля. Він створює все нові і нові творчі колективи не тільки у Мирному, а й в інших селах Бориспільського району – Малих Єрківцях, Старому, Васильках, Сошникові, Любарцях, Тарасівці та місті Бориспіль. Не інакше, як вищим пілотажем, було створення ним аматорського хору ДМА «Бориспіль», якій за короткий час здобув звання народного. Визнання і популярність мав і народний аматорський хор "Червона калина" імені Володимира Денисенка (м. Бориспіль), яким талановито й професійно керував Халамай. Його аматорські ансамблі – «Дивограй» (с. Малі Єрківці), «Родина» (с. Мирне), «Криниченька» (с. Сошників) теж заслужили звання народних.
[[Файл:Хор «Червона калина».jpg|міні|Хор «Червона калина»]]

А народний аматорський ансамбль сімейних пар «Родина» став перлиною творчості Митця. У 90-х роках за ініціативи Міністерств України – соціальної політики, у справах сім’ї, молоді і спорту, культури, освіти було здійснено культурно-пропагандистське турне за здоровий спосіб життя по містах Західної України за участю «Родини». Тоді цей творчий колектив вразив слухачів своєю високою майстерністю виконання і репертуаром аж до зізнання закарпатців, що не повірили б, якби не почули, що на Київщині так талановито і колоритно співають українські пісні. На що у відповідь цікавим  Халамай з гумором відповів: «Ми не тільки знаємо, любимо і співаємо нашу українську пісню, а ще й український борщ з пампушками готуємо і добре смакуємо».

Незабутніми залишилися виступи його творчих колективів на сценах Національного палацу мистецтв «України», на Майдані Незалежності, в багатьох містах і селах України.

Після цього М.Халамай написав музику до гімну Борисполя<ref name="">[https://www.youtube.com/watch?v=uKP0aWAUvZM] Історія створення гімну Борисполя</ref>. Тільки прочитав текст майбутнього гімну, у голові відразу почали складатися ноти. Як створилась музика? За 10 хвилин. На жаль, Світлана Кулик (автор слів гімну Борисполя) так і не почула музики... трагічно загинула в дорожній катастрофі, повертаючись з відпустки. Окрім Борисполя, М.Халамай написав музику ще до декількох гімнів селищ нашого району. 

Микола Володимирович Халамай є автором гімну Міжнароного аеропорту "Бориспіль", міста [[Бориспіль]], села [[Мирне]], села [[Любарці]], села [[Васильків]] та села [[Сошників]] (Київська область).

У 2018 р. вийшла його збірка пісень «Посіємо квіти доброти». Це безцінний матеріал для народних хорів та вокальних ансамблів, яким користуються його колеги по всій Україні<ref name="">[https://boryspil.rayrada.org.ua/news/1662118388/] До сороковин світлої пам’яті Халамая Миколи Володимировича </ref>.
 

== Нагороди ==

За популяризацію української народної творчості, за вагомий внесок у скарбницю духовності нашого народу Микола Володимирович був нагороджений багатьма дипломами всеукраїнських, обласних та районних конкурсів, почесними грамотами й подяками. 

В 2007 р. Федерацією профспілок України - Почесним Знаком «За досягнення в аматорському мистецтві»

А в 2018 р. Бориспільською РДА та Бориспільською районною радою – нагрудним Знаком «За заслуги перед громадою Бориспільського району».

== Родина ==

Дружина Наталія Лебедєва та 2 діток - син Сергій та дочка Ірина. 

== Примітки ==
{{Примітки}}


[[Категорія:Громадські діячі]]
[[Категорія:композитори]]
[[Категорія:Люди Х]]
[[Категорія:Мирне]]
[[Категорія:Любарці]]
[[Категорія:Васильків]]
[[Категорія:Сошників]]