Гудзь Валерій Федорович
Гудзь Валерій Федорович (- 12 березня 2022 року) український військовослужбовець, майстер спорту із боксу, учасник російсько-української війни
Життєпис
У 1991 року, коли розпався СРСР, Валерій Гудзь, курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища, подав рапорт на ім'я начальника училища про переведення до Збройних сил України. 10 років служив в українській армії, зокрема, у 79-му парашутно-десантному полку у Миколаєві. Звільнився в запас у званні майора.
В мирний час проживав у рідному місті Бориспіль, працював викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Майстер спорту з боксу, тренер з боксу районної спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров'я ДПТНЗ «Бориспільського професійного ліцею», де працював з 2006 року, ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер»,
З початком російської збройної агресії проти України гвардії майор запасу, десантник Валерій Гудзь в березні 2014-го прийшов до військкомату, щоб поновитися на службі. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади, і він одразу ж погодився. Зарахований до лав 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Влітку 2014-го став командиром роти, командиром батальйону. Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській області (Червонопартизанськ), в районі Волновахи (2014—2016), в районі Авдіївки (2017).Був поранений 28 серпня 2014 року під час бою у місті Старобешеве Донецької області. Брав участь у боях під Петрівським, Білою Кам'янкою і Новоласпою; під його керівництвом розроблялися і проводились також операції по взяттю під контроль ЗСУ териконів довкола Докучаєвська, захопленню панівних висот в степах Приазов'я, протидії танковим атакам під Авдіївкою та багато інших. Маючи командирський талант та значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдат.
Політична кар'єра
У 2015 році - депутатом Бориспільської районної ради VII скликання. Валерій Гудзь був першим номером виборчого списку політичної партії Блок Петра Порошенка.
Російсько-українська війна
«Попри позивний «79», його часто називали Федорович.
Полковник Валерій Гудзь з 2014-го пройшов шлях від командира взводу до комбата і командира бригади.
У вересні 2014 року Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72 ОМБр. Отримав позивний «79-й». Для ворогів він був «чорним комбатом». Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській області, в районі Волновахи (2014—2015)
На початку 2015-го отримав чергове військове звання «підполковник»
В липні 2015 року призначений на посаду заступника командира бригади.
- З грудня 2017 року — командир 24-ї окремої механізованої бригади. Отримав поранення під Авдіївкою.
- У листопаді 2019 року наказом Мністра оборони України Валерію Гудзю достроково присвоєно військове звання полковника[1]
Коли у 2020-му Валерія Гудзя підвищували/переводили з 24 бригади, ми особисто бачили сльози офіцерів. Тому що служити з Федоровичем, просто знати його і бути поруч було честю, – йдеться у повідомленні фонду Повернись живим[2].
Родина
- Дружина Маргарита Гудзь, вчитель загальноосвітньої школи м. Бориспіль
- Донька Ганна Гудзь 2001 р.н., займається легкою атлетикою,
- Син Владислав Гудзь, 1993 р.н., майстер спорту з боксу, 200 переможних боїв; офіцер ЗСУ, учасник російсько-української війни.
Нагороди
26 лютого 2015 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі[3].
2 квітня 2017 - нагороджений недержавною відзнакою Орден «Народний Герой України» [4]
27 липня 2027 року - присвоєно звання Почесний громадянин Бориспільського району[5].
1 жовтня 2019 - нагороджений орденом Архистратига Михаїла ІІ ступеня — вручив перший заступник голови СУВД протоієрей Тарас Мельник[6].
