Гудзь Валерій Федорович

Матеріал з Енциклопедія Бориспільщини
Гудзь Валерій Федорович

Гудзь Валерій Федорович (12 грудня 1971 року в Борисполі — 12 березня 2022 року в бою з ворогом на Луганщині) — український військовослужбовець, полковник, майстер спорту із боксу, учасник російсько-української війни. Загинув в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Луганщині.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1991 року, коли розпався СРСР, Валерій Гудзь, курсант випускного курсу Рязанського вищого повітрянодесантного командного училища, подав рапорт на ім'я начальника училища про переведення до Збройних сил України. 10 років служив в українській армії, зокрема, у 79-му парашутно-десантному полку у Миколаєві. Звільнився в запас у званні майора.

В мирний час проживав у рідному місті Бориспіль, працював викладачем Бориспільського професійно-технічного ліцею. Майстер спорту з боксу, тренер з боксу районної спортивної школи, викладач основ захисту Вітчизни та фізичної культури і здоров'я ДПТНЗ «Бориспільського професійного ліцею», де працював з 2006 року, ініціатор та засновник військово-патріотичного клубу «Боривітер»,

З початком російської збройної агресії проти України гвардії майор запасу, десантник Валерій Гудзь в березні 2014-го прийшов до військкомату, щоб поновитися на службі. Йому запропонували посаду командира взводу механізованої бригади, і він одразу ж погодився. Зарахований до лав 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Влітку 2014-го став командиром роти, командиром батальйону. Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській області (Червонопартизанськ), в районі Волновахи (2014—2016), в районі Авдіївки (2017). Був поранений 28 серпня 2014 року під час бою у місті Старобешеве Донецької області. Брав участь у боях під Петрівським, Білою Кам'янкою і Новоласпою; під його керівництвом розроблялися і проводились також операції по взяттю під контроль ЗСУ териконів довкола Докучаєвська, захопленню панівних висот в степах Приазов'я, протидії танковим атакам під Авдіївкою та багато інших. Маючи командирський талант та значний бойовий досвід, своїми рішеннями неодноразово рятував життя солдат.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

У 2015 році - обраний депутатом Бориспільської районної ради VII скликання. Валерій Гудзь був першим номером виборчого списку політичної партії Блок Петра Порошенка.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

«Попри позивний «79», його часто називали Федорович.

Полковник Валерій Гудзь з 2014-го пройшов шлях від командира взводу до комбата і командира бригади.

У вересні 2014 року Валерій Гудзь був призначений командиром 3-го батальйону 72 ОМБр. Отримав позивний «79-й». Для ворогів він був «чорним комбатом». Пройшов бої в секторі «Д» на кордоні з РФ, під вогнем російських «Градів» (2014), в Луганській області, в районі Волновахи (2014—2015)

На початку 2015-го отримав чергове військове звання «підполковник»

В липні 2015 року призначений на посаду заступника командира бригади.

З грудня 2017 року – командир 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Отримав поранення під Авдіївкою.

У листопаді 2019 року наказом Мністра оборони України Валерію Гудзю достроково присвоєно військове звання полковника[1]

Гудзь, похорони.jpg

Коли у 2020-му Валерія Гудзя підвищували/переводили з 24 бригади, ми особисто бачили сльози офіцерів. Тому що служити з Федоровичем, просто знати його і бути поруч було честю, – йдеться у повідомленні фонду Повернись живим[2].

У серпні 2020 року полковник Валерій Гудзь став слухачем Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

Загинув 12 березня в ході відбиття російського вторгнення в Україну на Луганщині. Похований на Книшовому цвинтарі.

У квітні 2022 року Бориспільська міськрала перейменувала вулицю та провулок Лютневий на честь Валерія Гудзя[3]

Родина[ред. | ред. код]

  • Дружина Маргарита Гудзь, вчитель загальноосвітньої школи м. Бориспіль
  • Донька Ганна Гудзь 2001 р.н., займається легкою атлетикою,
  • Син Владислав Гудзь, 1993 р.н., майстер спорту з боксу, 200 переможних боїв; офіцер ЗСУ, учасник російсько-української війни.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 26 лютого 2015 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі[4].
  • 2 квітня 2017 - нагороджений недержавною відзнакою Орден «Народний Герой України» [5]
  • 27 липня 2027 року - присвоєно звання Почесний громадянин Бориспільського району[6].
  • 1 жовтня 2019 - нагороджений орденом Архистратига Михаїла ІІ ступеня — вручив перший заступник голови СУВД протоієрей Тарас Мельник[7].
  • 16 березня 2022 отримав звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [1] Нагороджено кращих офіцерів ЗС України за підсумками 2019 року
  2. [2] Фонд "Повернись живим"
  3. [3] Список вулиць та провулків міста Борисполя, які змінили назву
  4. [4] Указ Президента України
  5. [5] Народний герой України Валерій Гудзь
  6. [6] Валерій Гудзь став Почесним громадянином Бориспільського району
  7. [7] За добру службу
  8. [8] УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №139/2022 Про присвоєння звання Герой України