Борець Іван Олексійович
Борець Іван Олексійович (нар. 1898 або 1990 року - пом. 1941 року) - бандурист.
Життєпис[ред. | ред. код]
На початку 20-х років минулого століття вчитель музики і співів першої Бориспільської школи Дем’ян Кошман організував капелу бандуристів при Районному будинку культури, організував учнівський хор, а сам співав у народному хорі імені Григорія Верьовки.
Іван Борець та Кіндрат Конопліч, були учасниками першої народної капели.
Іван Олексійович мав прекрасний голос і не лише грав на бандурі, але й виготовляв музичні інструменти. Він був членом Київського радіокомітету, учасником Харківської і Полтавської капел бандуристів.
Борець брав участь в українських військових формуваннях 1917–1919 рр., за що у рік масових репресій — 1937 — був заарештований і засуджений до розстрілу. На неодноразові заяви дружини бандуриста до управління НКВС про долю чоловіка отримано відповідь згідно з таємним наказом КДБ при СМ СРСР № 108-сс («совершенно секретно») від 24.08. 1955 року: «Считаем возможным обьявить заявительнице о том, что её муж Борец Иван Алексеевич в 1937 году был осужден к 10 годам ИТЛ и, находясь в местах заключения 11.11. 1941 года, умер от кровоизлияния в мозг». Відповіді з подібними формулюваннями отримували практично всі родичі розстріляних за вироками НКВС.
Ім'я Борця Івана разом з іменами інших бориспільських бандуристів Григорія Яковича Конона та Конопліча Кіндрата Михайловича , входить до реєстру кобзарів та ліриків, знищених більшовиками в 30-х роках, і зниклих безвісти, який склав відомий кобзарезнавец зі Львова Богдан Жеплинський.[1]
