Скіфські кургани Бориспільщини
Скіфські могили (або скіфські кургани) — поховальні пам'ятники скіфського часу, у формі земляного насипу над поховальною ямою.
На територія сучасної Бориспільщини у 7-4 ст. до нашої ери була місцем проживання скіфів, і про це свідчать археологічні знахідки.
Історія[ред. | ред. код]
Скіфи, що жили на території України (степова і лісостепова зона, зокрема Придніпров'я, Крим) з VII до ІІІ-ІІ ст. до Р. Х., залишили по собі велику кількість курганів-могил. Треба сказати, що скіфські могили знайдені і на території Північного Кавказу, у Прикубанні.
Найвідоміші скіфські могили на території України — Жаботинські кургани, могили Чортомлик, Огуз, Куль-Оба, Великий Рижанівський курган, Солоха, Козел, Гайманова Могила, Товста Могила, Мелітопольський курган, Мельгуновський курган, Олександропільська, «Перша Завадська», Чабанцева Могила, Золота і Ак-Мечетська, «Переп'ятиха». Загалом на наших землях датуються VII–VI ст. до Р.Х тільки 20 скіфських могил, кінцем VI–V ст. до Р. Х. — близько 100 курганів-могил. Пік будівництва поховальних споруд-могил припадає на IV ст. до Р.Х — розквіт Скіфії. Грандіозні поховальні «Царські кургани», в яких виявлені величезні цінності, у більшості локалізуються на Нижньому Подніпров'ї. Але на межі IV-ІІІ ст. до Р.Х настає спад їх будівництва та й взагалі проявів скіфської культури, яка занепадає.
Артефакти культури населення України скіфської доби свідчать, що це був етнічно і культурно неоднорідний конґломерат, який включав і кочівників, і хліборобів-протослов'ян. При цьому вони перетиналися, несли частково залишки кіммерійської культури. Тому не є дивним, що поряд зі скотарством, притаманним власне скіфам-кочівникам, у похованнях-могилах знайдені унікальні золоті прикраси характерного скіфського «звіриного» стилю, великі ритуальні бронзові казани, тисячі предметів виготовлені з золота, срібла, заліза тощо, що свідчить про наявність гірничо-металургійних технологій. У скіфському городищі поблизу м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області знайдено залишки гірничо-металургійного ремісничого виробництва — грудки болотяної залізної руди, залізну крицю, ковальські інструменти.
На території Криму скити прожили майже тисячу років, створивши державницьке утворення Нова Скитія. Але назва «скити» залишилася і після розпаду цієї держави, а скити жили не тільки на території Криму, а й значної частини України, в т.ч. на території сучасній Бориспільщині.
Тодішня її територія була частиною коридору терасового лісостепу завширшки 100 км, що починався від Кременчуга. Ця місцевість була ідеальною для розведення худоби та ведення сільського господарства. Поховання, знайдені на Бориспільщині, говорять і про бойові дії, і про мирний побут скитів. У похованні біля села Сеньківка не знайдено жодного воїна, жодної озброєної жінки. А от поховання в селі Старе (територія Старинської птахофабрики) містять останки воїнів: молодої дівчини, що загинула в бою, та чоловіка. Також біля Старого знайдено непограбоване поховання коня з комплектом вуздечного набору і підпругою. Знайдені в 1961 році артефакти передають дух тієї епохи та допомогли відтворити зовнішній вигляд дівчини: вона одягнена в штани, каптан, башлик та намисто, мала при собі бронзове люстерко, сагайдак та спис. Знаходили зброю і під час розкопок біля Іванків.
Найбільша концентрація поховань воїнів, переважно чоловіків, виявлена на лінії сіл Старе — Любарці —Іванків — Єрківці. Там знайдені рештки воїнів із наконечниками від стріл в кістках, що говорить про майстерне володінням луком та його використання в бойових діях.
Археологія Бориспільського району[ред. | ред. код]
На схід від міста (між Борисполем та Іванковим) в урочищі Боярище в районі Язвеною Могили досліджено п’ять курганів з похованням ямної культури та скіфського часу. З Борисполя походить одна з перших знахідок срібника Володимира з написом.
Вздовж Михайлівського провулку та на території церковної садиби частково досліджувалося давньоруське городище. Місцевість, де воно розташовувалося, згадується в літописах під 1015 – 1154 роками під назвами Алто, Альто, або Лто, Льто. Тут досліджено залишки оборонного рову (яким був оточений двір Володимира Мономаха) та стародавньої кам’яної церкви – Летської божниці, збудованої Володимиром Мономахом у 1117 році. На городищі також виявлено потужний культурний шар ХVII – ХVIII століть. Знайдено багато люльок.
Село Вишеньки[ред. | ред. код]
Поблизу села в урочищі Шоломи – стоянка доби мезоліту. На Будницькій горі – поселення дніпро-донецької культури. В урчоищі Будницьке поле, за 1,5 кілометрів на північний захід від села – залишки зруйнованого безкурганного трупоспального могильника тшцінецької культури. Між урочищами Буднище та Озеряни – залишки городища (замку) ХVII століття.
В урочищі Обірки за один кілометр на північ від села – поселення часів раннього заліза, а таокж тшцінецької культури. Під Процівським лісом – уламки посуду доби міді, поселення середньодніпровської культури, сліди безкурганного трупоспального могильника тшцінецької культури, уламки посуду доби середньої бронзи з багатоваликовою орнаментацією сосницького типу.
В Процівському лісі між селами Вишеньки та Проців – давньоруське городище (дивіться Проців). На околицях села знайдено окремі бронзові вироби середньої та пізньої бронзи, бронзовий наконечник списа білогрудівської культури, булавка білогрудівської клуьтури, виявлено сліди могильника раннього заліза та поселення підгірцівського типу, могильник зарубинецької культури. В селі виявлено залишки давньоруського селища ХII – ХIV століть. В урочищі Багринове знайдено бронзовий браслет чорноліської культури. В урочищі Селище – мідні та олов’яні хрестики, польські та турецькі монети ХVII століття.
Село Вороньків[ред. | ред. код]
Виявлено поселення тшцінецької культури. У ХІХ столітті за два кілометри на захід та південний захід від села – курганна група стародавніх курганів. Досліджено кургани доби бронзи та раннього заліза. В центрі Вороньків – залишки пізньосередньовічного чотирикутного городища у вигляді підвищення, н аякому стоїть двосклепінчаста дерев’яна церква ХVIII століття (за відомостями 1929 року). На території парку будинка култури збереглися сліди валу. На городищі згадуєть під 1109 роком як Ворониця.
Село Гнідин[ред. | ред. код]
На східній околиці Гнідина, поблизу дороги, що прорізує схил корінного берега Дніпра, виявлено поселення дніпро-донецької та зарубинецької культур. Поблизу села – поселення софіївського типу. У селі – давньоруське селище ХІІ – ХІV століть.
Село Головурів[ред. | ред. код]
У 1957 році поблизу села в урочищі Піщаному виявлено бронзоливарну майстерню ХІІІ – ХІІ століть до нашої ери. За 500 метрів на захід від села, праворуч від дороги на село Вороньків в урочищі Калаурове у 1917 році досліджено давньоруський курган, в якому знайдено шовкову тканину з гаптуванням. Поруч з могильником розташовувалось давньоруське кругле городище ХII – ХIII століть, яке у наш час зруйноване. Перед городищем з заходу і частково з північного заходу розташовано невелике селище цього самого часу. В літературі городище згадується як круглий городок за шість верст від села Воронькове по дорозі у село Старе.
Село Горобіївка[ред. | ред. код]
В селі та навколо нього – курганний могильник. Тут досліджено два кургани доби бронзи.
Село Городище[ред. | ред. код]
За 300 метрів на південний схід від села, в урочищі Городище, можливо, колись було городище болотного типу.
Село Дударків[ред. | ред. код]
Поблизу Дударкова, в торфяному болоті знайдено рогову орнаментовану ритуальну сокиру доби пізньої бронзи.
Село Жереб’ятин[ред. | ред. код]
По дорозі до села Кийлів – поселення середньодніпровської культури та могильник часів раннього заліза. Між селами Жовтневе та Проців – давньоруське поселення ХII – ХIV століть. За два кілометри на північ від села, на березі стародавнього русла Дніправ – залишки трупоспального могильника тшцінецької кульутри. Знайдено багатоваликову кераміку.
Село Іванків[ред. | ред. код]
В урочищі Піскуваха – уламки посуду доби міді. Між селами Іванків та Любарці, в урочищі Хвощувате – посуд доби міді. Знайдено кераміку тшцінецької культури. Між селами Іванків та містом Бориспіль досліджено кургани (дивіться місто Бориспіль). Поблизу колишньої затоки ріки Альти-Любки, на північ від Кучаківського (тепер Кіровського) шляху, на підвищенні – кругле давньоруське городище ХII – ХIII століть, частково досліджене у 1925 році. Воно було оточене двома концентричними валами, який у наш час злилися. На підвищенні, що тягнеться на захід від городища на відстані 200 метрів – селище ХII – ХIII століть.
Село Кийлів[ред. | ред. код]
В урочищі Гнилуша – поселення дніпро-донецької культури. Знайдено дрібні уламки посуду доби бронзи та бронзовий тригранний наконечник скіфської стріли. В урочищі Черпаківщина – посеелння доби неоліту.
В урочищі Кути, розташованому на північ від села, біля дорози на село Вороньків – поселення тшцінецької, середньодніпровської та зарубинецької культур. По дорозі до села Жереб’ятин – поселення доби бронзи з багатоваликовою керамікою. За два кілометри на південний схід від села, в урочищі Під соснами – поселення середньодніпровської культури. У 1947 році біля озера Сурчани (урочище Під соснами) на глибині 0,5 метрів досліджено безкурганний трупоспальний могильник чорноліської культури, помилково віднесений в літературі до зарубинецької культури.
В урочищі Королова гора, за два кілометри на південний схід від села – залишки поселеення тшцінецької культури. Трапляються знахідки білогрудівської культури. Поблизу дороги на село Рудяки – уламки посуду раннього заліза. На береговій терасі – сліди могильника цього самого часу. Виявлене поселення підгірцівської культури. Поблизу села – трупоспальний могильник зарубинецької кульутри. У 1925 – 1926 роках на схід від села, в урочищі Річище знайдено уламки посуду зарубинецького типу, який О.Якубовський помилково відніс до неоліту. Трапляються знахідки білогрудівської культури. На північній околиці села проходить Змійовий вал.
Село Любарці[ред. | ред. код]
В урочищі Хвощувате між селами Любарці та Іванків трапляється посуд доби міді. В північно-західній околиці села, що зветься Городищем, ліворуч від дороги на Іванків, в полі – стародавні кургани. У 1962 – 1963 роках тут досліджено скіфський курган IV століття до нашої ери. За один кілометр від села в напрямку до села Іванкове вздовж берега болота на місці колишнього округлого городища (зараз городище ознак не має), зібрано уламки посуду ХІ – ХІІІ століть.
Село Проців[ред. | ред. код]
За 2,5 кілометрів на північний захід від села в процівському лісі, на підвищенні висотою від 5 до 6 метрів, в заболоченій заплаві Дніпра між селами Проців та Вишеньки у 1947, 1963 – 1964 роках частково досліджувалося давньоруське округле городище ХІІ – першої половини ХІІІ століть. Збереглися залишки кільцевого валу заввишки три метри та рову, частково зрізані з однієї сторони земляними роботами. Городище збудовано на культурному шарі епох бронзи та раннього заліза. Поруч розташовано давньоруське селище ХІІ – першої половини ХІІІ століття. За 2,5 кілометри на південний схід від городища – давньоруське селище ХІІ – першої половини ХІІІ століть площею 250 на 150 метрів; на південь від городища між сучаснимиселами Проців та Жовтневе – давньоруське силище цього самого часу. На околицях села трапляються уламки посуду чорноліської культури. Поблизу села – поселення та могильник раннього заліза, поселення тшцінецької та підгірцівської культур.
Село Рогозів[ред. | ред. код]
В урочищі Степова долина та Городище – уламки посуду доби міді. Поблизу села – група скіфських курганів. Найбільший з них має назву Курган..
Село Рудяки[ред. | ред. код]
Виявлено полення тшцінецької культури. На південний схід від села в урочищі Хоменків – поселення середньодніпровської культури. В урочищі Забродіче досліджено безкурганне поховання з обрядом трупопокладення підгірцівської кульутри. Поблизу села на лівобережній дніпровській заплаві – могильник зарубинецької культури. На піщаних горбах в урочищі Старий Завод – поселення пізньозарубинецької культури.
Село Сеньківка[ред. | ред. код]
Обабіч дороги до села Кучакове (в радянський час називалось Кірове), за 2,5 кілометрів від села Сеньківка в урочищах Хрещата, Вовківня та Перевалень розташовані невеликів курганні групи, які становлять один великий могильник. На могильнику в 1926 – 1927 роках досліджено 17 курганів скіфського часу V – IV століть до нашої ери. На поверхні поля, а також в насипах багатьох курганів зустрінуто уламки посуду доби енеоліту.
Село Софіївка[ред. | ред. код]
В північно-західній околиці Софіївки, поблизу соснової посадки досліджено великий безкурганий трупоспальний могильник (150 поховань), який дав назву архоологічній культурі пізньотрипільського періоду – софіївська. Біля могильника знайдено неолітичні уламки посуду та крем’яні мікролітичні вироби, а таокж поселення середньодніпровської культури. На півнівчній околиці села (за 200 метрів на південний схід від згаданого могильника) частково досліджено пізньотрипільське поселення площею три гектари лукашівського типу. Поблизу села відкрито скіфське похованя кінного воїна V століття до нашої ери.
Село Старе[ред. | ред. код]
В урочищі Горби – уламки посуду доби бронзи. У 1962 – 1963 роках на території птахофабрики досліджено скіфські кургани IV століття до нашої ери. В західній частині села, на високому мисі над долиною – Замок, де стоїть школа, розташовано городище ХII – ХIII століття прямокутної форми (80 на 60 метрів). З напільного боку зберігся потужний вал, що тягнеться по північно-західному краю городища. З інших двох боків вал невеликий. Городище як укріплення використовувалося і в пізньосеердньовічний час. Поруч з городищем розташовано селище цих самих часів.
